|
Сторінка 4 Зазначимо, що вік і стать протягом певних фаз життєвого циклу „взаємодіють”. Зміна компонентів тіла з віком дивергує: вони не йдуть паралельно у представників чоловічої та жіночої статі.
Конкретні і точні дані, що відображають статевий диморфізм підшкірного жировідкладення, вказують на те, що у дівчат старшого шкільного віку змінюється індекс масивності скелету та маса підшкірного жиру. Відносно стабільною залишається маса скелету. Така статева топографічна особливість пов’язана з трункофугальним розташуванням жиру, тобто збільшенням його на кінцівках, що сприяє граціалізації жіночого тулуба.
В більшості випадків вікові зміни компактності тіла очевидні і обумовлені накопиченням жиру [14, 39]. Вивчаючи щільність тіла необхідно звертати увагу на те, що кількість жиру з віком збільшується і у чоловіків, і у жінок, але різкі розбіжності зберігаються протягом усього періоду зрілості [8, 15, 39].
Жировий і м’язовий компоненти є основними характеристиками складу тіла людини – морфологічної основи його конституції.
Розвиток мускулатури можна оцінювати за обхватними розмірами (периметрами) кінцівок. Для вираховування товщини м’язового шару кінцівку розглядають як циліндр.
З молодшого шкільного віку і з кожним наступним роком, аж до юнацького віку м’язова маса поступово збільшується.
Вираженість кісткового компонента знаходиться під генетичним контролем: відповідна реакція на зовнішній вплив строго індивідуальна як в кількісному, так і в якісному аспектах.
Зауважимо, що кістковий і м’язовий компоненти беруть участь в мінеральному обміні, активно реагують на зміну фізичних навантажень.
Кістковий і м’язовий компоненти маси тіла з віком поступово збільшуються. Не виключено, що це пов’язано із збільшенням статичних та динамічних навантажень на скелет у зв’язку з адаптацією дітей до ортоградної пози.
Слід відзначити, що з віком змінюється не тільки абсолютна величина маси тіла, але й співвідношення її складових – жирового та обезжирених компонентів. Це залежить від раціону харчування дітей та їх рухової активності. З підвищенням рухової активності дітей вміст жирової тканини зменшується, а кількість обезжиреного компонента збільшується.
Для оцінки стану тілобудови важливе значення має стан пропорцій біоланок тіла. Пропорції тіла – це співвідношення розмірів окремих його частин. Вони визначаються на людині шляхом вимірювання повздовжніх і поперечних розмірів проекційних розмірів між граничними точками, встановлених на різних виступах скелета.
Як правило, пропорції тіла характеризуються величиною верхнього відрізку тіла (висота голови і шиї), тулуба і кінцівок, вираженої у відсотках від загальної довжини тіла або довжини тулуба, а розміри окремих сегментів кінцівок – у відсотках загальної їх довжини.
Пропорції тіла визначаються в першу чергу розмірами скелета. Однак на величину поперечних розмірів тіла мають деякий вплив і ступінь розвитку м’язової і жирової тканини на різних ділянках тіла, а також ступінь фіксації плечового пояса.
Проекційні розміри довжини тулуба і кінцівок зазнають коливання в залежності від положення осей сегментів кінцівок, ступеня розгинання колінного і ліктьового суглобів, фізіологічних вигинів хребта тощо.
Найбільш розповсюдженим і доступним способом оцінки пропорцій тіла є метод індексів. Він дозволяє за допомогою простих вимірювань охарактеризувати співвідношення частин тіла.
Відомо, що із збільшенням довжини тіла людини довжина ноги збільшується відносно швидше, а повздовжні і поперечні розміри повільніше. В результаті люди з високим зростом , незалежно від того до якого типу вони належать, будуть відносно більш довгоногими, з більш коротким і вузьким тулубом, і навпаки. За однакового зросту переваги у фізичному розвитку мають кремезніші люди, тобто ті, які характеризуються більшою масою та щільністю тіла.
Всі розміри тіла зв’язані один з одним прямолінійною кореляцією. У жінок коефіцієнти кореляції і регресії, як правило, трохи нижчі, ніж у чоловіків.
|
Сайт
