|
Сторінка 5 Відповідно до сучасних стандартів, жоден новий метод лікування, профілактики або діагностики не може бути визнаний без обов’язкової ретельної перевірки в ході рандомізованих контрольованих досліджень. Новими є науково обґрунтовані підходи до пошуку джерел інформації та її критичного осмислення. Поширення інформаційних технологій – електронних баз даних і надрукованих статей у часописах, мультимедійних навчальних програм на компакт-дисках і в Інтернеті дає можливість лікарям отримувати найсучаснішу оперативну інформацію. Відповідно виникає необхідність визначити можливості таких технологій і з’ясувати їхнє місце, роль і взаємозв’язок із традиційними друкованими виданнями [16, 29, 30]. Науково обґрунтована медична практика і клінічна епідеміологія навчають лікаря мистецтву критичного аналізу інформації та вмінню співвідносити результати дослідження з конкретною клінічною ситуацією. Для сучасного лікаря навички критичної оцінки настільки ж важливі й необхідні, як, наприклад, уміння аускультувати хворого. Багато провідних медичних університетів прийшли до усвідомлення, що клінічна епідеміологія має бути введена до обов’язкового навчального курсу як одна з фундаментальних дисциплін. Приміром, Британська королівська колегія лікарів загальної практики включила до програми іспиту розділ з критичної оцінки наукової публікації [28, 31, 32]. Медичне навчання, що ґрунтується на розумінні деталей патологічного процесу в конкретного хворого, пропонує об’єктивні дані щодо ефективності та сутності терапії. Отже, знаючи механізми захворювання, можна передбачити його перебіг і обрати найефективніше лікування.
Однак клінічні прогнози, засновані на знанні патології,– це лише гіпотези, які повинні витримати перевірку в ході клінічних досліджень. Річ у тім, що механізми розвитку хвороб зрозумілі тільки частково і на результат впливає багато інших факторів (генетичних, екологічних, соціальних). Численні приклади переконують у тому, що чинники, які теоретично повинні забезпечувати лікувальний ефект, насправді не спрацьовують. Наприклад, добре відомо, що пацієнти, які перенесли інфаркт міокарда, нерідко раптово помирають. Механізм раптової смерті при цьому теж відомий – шлуночкові порушення ритму серця. Логічним виглядає припущення, що усунувши або зменшивши шлуночкові аритмії за допомогою антиаритмічних засобів, можна знизити ризик раптової смерті. Багато лікарів, дотримуючися подібної логіки й анітрохи не сумніваючись у користі цього лікування, призначали таким пацієнтам антиаритмічну терапію. Так тривало доти, доки рандомізоване контрольоване дослідження CAST не показало, що антиаритмічні препарати не тільки не знижують ризик раптової смерті, але, навпаки, збільшують його.
Клінічна епідеміологія розробила критерії оцінки наукового рівня публікацій. Наукові дослідження можна розподілити на дві категорії: одні проводяться для висування гіпотез, інші – для їхньої перевірки. Для перевірки гіпотез більш доцільні рандомізовані контрольовані дослідження. Інші необхідні насамперед для висування гіпотез, і саме з цих позицій варто ставитися до їхніх результатів. Це не означає неповноцінності одних досліджень порівняно з іншими, вони просто слугують різним цілям. Нормальний розвиток наукового процесу припускає спочатку висування, а потім перевірку гіпотези. Важливо вміти відрізняти пілотне дослідження, що висуває гіпотези, від дослідження, яке претендує на остаточне вирішення проблеми. Часом автори схильні переоцінювати результати своєї роботи, тому справою читача є оцінити ступінь її наукової доказовості, вирішити, чи відповідає дизайн дослідження поставленим завданням (так звана внутрішня обґрунтованість).
Припустімо, що отримані в дослідженнях експериментальні результати містять велике число змінних, які за своїми характеристиками ніяк не пов’язані між собою. Якщо такі дані чисто механічно піддати обробці для виявлення взаємозв’язку між змінними, то за теорією ймовірності кожна двадцята кореляція виявиться статистично достовірною з рівнем статистичної значущості р<0,05! Дуже часто в наукових статтях зустрічається поєднання випадково виявлених взаємозв’язків з упередженим поданням тільки «цікавих» фактів. Для уникнення випадкових взаємозв’язків досліджувані параметри, індекси або ознаки, які формулюються в ході аналізу даних однієї групи пацієнтів, необхідно обов’язково перевіряти на іншій групі. На сучасному етапі розвитку експериментальної медицини науковці не надають суттєвого значення результатам чи індексам, що отримані та перевірені на одній і тій самій групі хворих або не перевірені зовсім.
|
Сайт
