Доказова медицина

Сторінка 3

5. Процес безперервного самокерованого навчання як медичного персоналу, так і хворого, що дозволяє інтегрувати найнадійніші серед наявних факторів клінічної епідеміології з індивідуальним досвідом лікаря.

6. Набір еволюційних принципів діагностики та лікування, стратегій і тактик у фармакотерапії.

7. Нову парадигму клінічної медицини, яка відрізняється від колишньої меншим впливом суб’єктивного фактора на вибір критеріїв діагностики й терапії, що потребує від лікаря критичної оцінки поглядів різних експертів і результатів клінічних досліджень з метою оптимізації фармакотерапії.

8. Інформаційну технологію вибору оптимальних варіантів медичної діяльності, узагальнення набутого досвіду в медицині, впорядкування системи збору, збереження, обробки, аналізу й подання наукової медичної інформації.

9. Медицину, в якій відповіді на питання діагностики, фармакотерапії, профілактики, прогнозу визначаються не тільки досвідом лікаря і характером захворювання в конкретного хворого, але й найбільш достовірною інформацією, одержаною з якісних клінічних досліджень і систематичних оглядів у медичних часописах.

10. Нову програму клінічної медицини з використанням в інтересах хворого достовірної медичної інформації, що містить сучасні критерії діагностики та терапії з урахуванням застосованих статистичних методів обробки результатів узагальнених досліджень не тільки певного клінічного випадку, але й захворюваності в популяції.

11. Використання досягнень медичної науки, збір, інтерпретацію та інтеграцію отриманих результатів клінічних досліджень із сучасною технологією пошуку, узагальнення і застосування медичної (статистично обробленої) інформації з метою більш широкого впровадження науково обґрунтованих методів дослідження в медичну практику.

Застосування принципів ЕВМ у практичній діяльності зумовлене непередбаченою клінічною ефективністю не тільки нових медикаментів, а й препаратів, що використовуються тривалий час, але не піддавалися ретельній перевірці через складність методичних підходів.

Незважаючи на сучасний високий рівень фахової обізнаності лікарів, жоден клініцист не має достатнього досвіду, який дозволяв би йому вільно орієнтуватися в усьому розмаїтті клінічних ситуацій і призначенні необхідних медикаментів при певному захворюванні та варіантах його перебігу. Покладатися ж на думки фахівців, авторитетні керівництва і довідники не завжди надійно через так званий ефект запізнювання, зумовлений тим, що перспективні методи впроваджуються у практику дуже повільно і досвід експертів накопичується через досить тривалий час (5-10 років) після доведення їхньої ефективності. Дані в підручниках, керівництвах і довідниках застарівають ще до їх публікації, а вік досвідченого лікаря-консультанта (точніше, час після закінчення ним навчання) негативно корелює з прогнозом захворювань, з приводу яких він призначає лікування або здійснює консультацію. Характерно, що ці висновки були отримані за допомогою основного статистичного інструмента ЕВМ – метааналізу.

Вимагати від практикуючого лікаря, щоб він сам шукав, оцінював і узагальнював необхідну інформацію про результати досліджень щодо ефективності фармакотерапії, котра міститься у 2 млн статтях, які публікують щорічно в понад 40 тис. біомедичних часописів, неможливо. Вирішення проблеми полягає в залученні експертів, що узагальнюють результати клінічних спостережень у вигляді рекомендацій, систематизованих оглядів і реферативних аналітичних видань з актуальних проблем медицини. Саме такі функції беруть на себе центри ЕВМ [16-18].

Технологічний процес створення нормативних стандартів для оцінки отриманих результатів ефективності лікування хворих включає підготовку протоколу дослідження і отримання об’єктивної інформації з проблеми ЕВМ. Клінічні випробування мають бути науково обґрунтованими, чітко визначеними й деталізованими. Їх проводять згідно з установленим протоколом дослідження, заздалегідь схваленим незалежними рецензійною радою і етичним комітетом. Велике значення має те, на яких клінічних базах проведено дослідження, а також методологія пошуку: ключові слова або словосполучення, автори, джерела баз Інтернету (MedLine, Cochrane Library, Adonis тощо). Однак навіть при найретельнішому і найбільш кваліфікованому пошуку необхідну інформацію щодо проведених клінічних випробувань не завжди вдається віднайти (наприклад, через неякісне індексування або небажання компаній-спонсорів публікувати негативні результати). У такому разі комп’ютерний відбір потрібно доповнювати ручним пошуком даних, відсутніх в електронних базах, аналізом бібліографічних посилань у вже знайдених джерелах, запитами до фірм-виробників і т.п.