|
Сторінка 4 Другий тип – внутрішній гемоліз, що супроводжується гемоглобінурією та нирковою недостатністю, гемолітичною жовтяницею. Найчастіше ці зміни викликають піразолонові похідні, індометацин, левоміцетин, сульфаніламіди, протипухлинні ЛЗ, антиметаболіти.
Медикаментозні алергічні ураження органів дихання. Бронхоспазм може бути одним із проявів медикаментозного алергічного шоку. Медикаментозна алергічна бронхіальна астма й алергічний риніт часто розвиваються при професійному контакті з ЛЗ у працівників фармацевтичних заводів, медсестер, фармацевтів. Найбільш небезпечними є трипсин, хімотрипсин, панкреатин, пітуїтрин, хінін, хінідин. Описано сенсибілізацію інталом як причину виникнення астми. Мієлосан, циклофосфан, гангліоблокатори вважають причиною хронічних інфільтративних уражень легень.
Ураження печінки. Печінка, беручи участь у детоксикації ЛЗ, часто є органом-мішенню при розвитку медикаментозних уражень. Ураження печінки можна поділити на дві групи: доброякісні холестатичні гепатити та паренхіматозні гепатити.
Розвиток холестатичних гепатитів починається через кілька днів лікування певним ЛЗ із кропивниці та артралгій. У крові виявляється еозинофілія. Згодом розвивається клініка механічної жовтяниці. Після відміни ЛЗ стан нормалізується протягом 2 тиж. Найчастіше медикаментозний холестаз виникає при лікуванні аміназином, дещо рідше – еритроміцином.
Паренхіматозні медикаментозні ураження печінки слід уважати радше токсичними, ніж алергічними. Клінічно вони подібні до вірусних гепатитів. Викликаються туберкульозними препаратами (парааміносаліцилатом натрію, тубазидом) і антидепресантами.
Прогноз медикаментозного гепатиту здебільшого сприятливий, хоч описано і випадки виникнення гострої дистрофії печінки (зокрема, при застосуванні рифампіцину).
Ураження нирок. Часто, особливо при сироваткових ураженнях і медикаментозному вовчаку, виникає інтерстиціальний медикаментозний нефрит.
Перші симптоми: підвищення температури тіла, шкірний висип, еозинофілія. У сечі – еритроцити, білок, лейкоцити. Поступово посилюється азотемія, і може настати смерть від ниркової недостатності. Ураження нирок викликають цефалоспорини, фуросемід, пеніцилін. Описано «анальгетичну» нирку після прийому аспірину чи анальгіну. Відомо також про можливість виникнення «сульфаніламідної» нирки.
Ураження органів травлення. Симптоми ураження травного каналу, особливо при пероральному прийомі ЛЗ, – дуже поширене явище. Так, описано алергічний езофагіт та стоматит після прийому барбітуратів.
Медикаментозний гастрит проявляється різким болем в епігастрії, нудотою, блюванням після кожного прийому ЛЗ. У тонкій кишці накопичується велика кількість лаброцитів, що проявляється кривавими проносами, еозинофілією. Ці ускладнення найчастіше трапляються при лікуванні пеніцилінами, тетрациклінами, парааміносаліцилатом натрію.
Очевидно, найпоширенішими реакціями на ЛЗ є різноманітні ураження шкіри: проста сверблячка, еритематозний висип, скарлатиноподібні та екзематозні висипи. Здебільшого ці ураження викликають сульфаніламіди та їх комбінації з триметопримом (бісептол, бактрим, септрин), пеніциліни, гентаміцин, барбітурати, бензодіазепіни (нітразепам, еленіум, седуксен), ртутні діуретики, солі золота. Алергічний контактний дерматит найчастіше розвивається при місцевому лікуванні дерматозів мазями, аерозолями, іонофорезом. У такому разі відповідний діагноз, як правило, не ставлять, а явища еритематозу та індурації помилково вважають симптомами основного захворювання.
Одним із різновидів ураження шкіри є фіксовані дерматити. Це обмежені ділянки з різними елементами висипу – від еритематозних плям до екзематозних ерозій, що виникають при повторному застосуванні відповідного ЛЗ на одних і тих само місцях. Найчастіше їх викликають аспірин, барбітурати, йодиди, солі золота, пеніциліни, тетрацикліни.
Таким чином, на тлі лікування у хворих можуть виникати незвичайні реакції, які відрізняються за ступенем тяжкості (життєво небезпечні або з нез
|
Сайт
