Медикаментозна хвороба як наслідок впливу лікарських засобів

Сторінка 1

Медикаментозна хвороба – це патологічні зміни, що виникають в організмі людини під впливом лікарських засобів (ЛЗ). Це можуть бути алергічні прояви, а також реакції, пов’язані з деякими ферментними дефектами або порушеннями в системі комплементу. Іноді навіть зовнішні прояви можуть бути подібними до алергічних.Відповідно до сучасних уявлень про механізми побічної дії ЛЗ, вищезгадані патологічні реакції можна класифікувати таким чином:

I. Токсичні реакції:

1. Передозування.

2. Токсичні реакції на терапевтичні дози, що пов’язано зі сповільненим метаболізмом ЛЗ.

3. Токсичні реакції у зв’язку з недостатністю функції печінки та нирок.

4. Віддалені токсичні ефекти (тератогенність, канцерогенність).

II. Суперінфекції та дисбактеріози.

III. Реакції, пов’язані з масивним бактеріолізом під дією ЛЗ (реакція Яриша–Герксгеймера).

ІV. Реакції, зумовлені особливою чутливістю субпопуляції:

1. Незвичайні реакції, спричинені ензимопатіями, та псевдоалергічні реакції.

2. Алергічні реакції.

V. Психогенні реакції.

Токсична дія ЛЗ проявляється у вигляді різних уражень нервової системи, органів травлення, слухового апарату, нирок, печінки, кровотворних органів. При призначенні хіміотерапевтичних ЛЗ потрібно враховувати вік хворого, масу тіла, наявність супутніх захворювань, можливість вагітності. Так, антибіотики групи тетрацикліну заборонено призначати дітям до 8 років. У людей 60 років та старше середню терапевтичну дозу знижують.

Токсична дія ЛЗ значною мірою пов’язана зі станом організму хворого, насамперед із функціональним станом сечовидільних органів і печінки. В організмі накопичується значна кількість ЛЗ унаслідок їх сповільненого виведення або знешкодження. У такому разі ЛЗ призначають у зменшених (часом навіть мінімальних) дозах, короткими циклами по 5-6 днів із тривалішими інтервалами між уведеннями.

За особливостями токсичного ефекту хіміотерапевтичні ЛЗ поділяють на такі групи:

1. Ототоксичні: аміноглікозиди (мономіцину сульфат, неоміцину сульфат, стрептоміцин, дигідрострептоміцин, канаміцин). Нові ЛЗ: тобраміцин, сизоміцин, амікацин, флориміцину сульфат (протитуберкульозний).

2. Нефротоксичні: аміноглікозиди, цефалоспорини. Нефротоксична дія цих ЛЗ поширюється при їх поєднанні із сильнодіючими діуретиками на кшталт фуросеміду та етакринової кислоти.

3. Гепатотоксичні: тетрацикліни, макроліди.

4. Мієлотоксичні (можуть викликати апластичні та гіпопластичні анемії, панцитопенії): нестероїдні протизапальні та протипухлинні ЛЗ, імунодепресанти.

Токсичні реакції на терапевтичні дози пов’язані зі сповільненим метаболізмом ЛЗ. Передусім це стосується осіб літнього віку, в яких значно знижуються активність мікросомальних ферментів у печінці, рівень гломерулярної фільтрації та екскреторна функція канальців, а тому виведення ЛЗ є сповільненим. Це особливо важливо враховувати при використанні ЛЗ із невеликою широтою терапевтичної дії (серцевих глікозидів, етацизину, ритмілену, препаратів літію). У таких хворих зростає ймовірність гіпотонічних ортостатичних реакцій при лікуванні артеріальної гіпертензії, а також гіпотермічних реакцій при використанні психотропних ЛЗ.

Тератогенність. Близько 40 років тому на конгресі гінекологів у м. Кіль (Німеччина) було звернено увагу на підвищення частоти народження дітей із гіпо- та аплазією кінцівок. Виникла підозра, що причиною цієї вади є талідомід – снодійний ЛЗ, який тоді широко рекламувався. Як наслідок, було зареєстровано 6000 дітей з уродженими вадами в Німеччині та 500 – у Великій Британії.

Випадки виникнення тяжких медикаментозних ускладнень, а часом і смертей, слугували причиною для створення в багатьох країнах і при Всесвітній організації охорони здоров’я Міжнародного центру контролю за побічною дією ЛЗ.

ЛЗ та їхні метаболіти після розподілу в усьому організмі потрапляють до репродуктивної системи – матки, яєчників, сперми. Причому деякі речовини (фенобарбітал, дифенін) накопичуються в яєчниках у великій кількості. Протипухлинні ЛЗ, стероїдні гормони гальмують утворення сперматозоїдів, викликають порушення хромосомного апарату. Імовірність народження хворої дитини у таких батьків дуже висока.