Медикаментозна хвороба як наслідок впливу лікарських засобів

Сторінка 2

Суперінфекції та дисбактеріози виникають унаслідок пригнічення нормальної мікрофлори та переважного розмноження мікробів, які не чутливі до певних ЛЗ. Специфічна мікрофлора у відкритих порожнинах людського тіла (у роті, кишечнику, на слизовій оболонці очей, вагіни, на шкірі) виконує захисну функцію, а її порушення призводять до зниження резистентності організму. З-поміж усіх відкритих порожнин організму найбагатшою є мікрофлора кишечника: кишкова паличка, ентерококи, лактобактерії, анаероби (біфідобактерії, бактероїди). При дисбактеріозі з’являються гемолізуюча кишкова паличка, кишкова паличка зі слабкими ферментативними властивостями, гнійні мікроби, патогенні гриби. Спостерігається зниження бар’єрної функції травного каналу і регіонарних лімфатичних вузлів, розвиваються аутоімунні та дистрофічні процеси. Унаслідок пригнічення мікрофлори кишечника, яка синтезує вітаміни, може виникнути гіповітаміноз групи В, РР, пантотенової кислоти.

Реакція загострення – це своєрідна форма інтоксикації, яка часом спостерігається при хіміотерапії деяких інфекцій. Її поява пояснюється вторинною інтоксикацією ендотоксинами, що виділяються при масовій загибелі збудника. Вперше реакцію зафіксовано при лікуванні хворих на сифіліс препаратами ртуті. Розеоли на шкірі збільшувалися, підвищувалася температура тіла, також реєструвалися смертельні випадки внаслідок септичного шоку, який є особливою формою цього ускладнення. Септичний шок часто спостерігається при лікуванні високими дозами бактерицидних антибіотиків інфекцій, збудники яких мають ендотоксини (сальмонели, синьогнійна паличка, менінгококи, протей, бруцели).

Непоодинокими є реакції, зумовлені особливою чутливістю субпопуляції. До псевдоалергічних реакцій слід відносити тільки ті, у розвитку яких основну роль відіграють медіатори, що утворюються в патохімічній стадії справжніх алергічних реакцій.

Імунологічна стадія охоплює всі зміни в імунній системі, що виникають з моменту надходження алергену до організму, утворення антитіл та сенсибілізованих лімфоцитів та з’єднання їх із повторно введеним або вже наявним в організмі антигеном.

Так, приміром, якщо після введення ЛЗ розвиваються набряк Квінке, бронхоспазм, кропив’янка, методами специфічної діагностики не вдається виявити участі імунних механізмів, а біохімічні методи вказують на зростання в плазмі крові рівня гістаміну, то таку реакцію називають псевдоалергічною.

Разом із тим деякі захворювання подібні до псевдоалергічних, але не мають нічого спільного з алергією. Наприклад, існує так звана примахінова гемолітична анемія, що спричиняється прийомом протималярійного ЛЗ примахіну. Цю анемію викликають також амінохіноліни, сульфаніламіди, метиленовий синій. Клінічно маємо незвичайну реакцію у вигляді гемолітичного кризу, який може закінчитися навіть смертю хворого: висока температура тіла (39-40 °С), нудота, блювання, переймоподібний біль у животі. Хворий блідий, спостерігаються гіпотонія, збільшення печінки й селезінки, у крові – підвищений рівень непрямого білірубіну, сеча темна (чорна) внаслідок появи вільного гемоглобіну, гемоглобінурія. Однак це захворювання не має нічого спільного ні зі справжніми, ні зі псевдоалергічними реакціями. У його основі лежить ензимопатія – недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази в еритроцитах, що зумовлює зменшення кількості відновленого глютатіону. Це знижує стійкість еритроцитів до ЛЗ, які мають окислювальні властивості.

Алергічні реакції на ЛЗ зумовлені реакцією антиген– антитіло або антиген–сенсибілізований лімфоцит. Антигенні властивості мають сироватки, ферменти, гормони, що їх отримують з органів тварин (інсулін, кортикотропін, адіурекрин), альбумін, g-глобуліни.

Клінічні синдроми медикаментозної алергії дуже різноманітні. Анафілактичний шок – вид алергічної реакції негайного типу, який виникає при повторному введенні в організм алергену. На швидкість розвитку шоку впливає спосіб уведення алергену: при парентеральному введенні, особливо при внутрішньовенному, шок може виникнути «на кінчику голки». Існує закономірність: що менше часу минуло від часу надходження алергену до організму, то тяжча клінічна картина шоку. Анафілактичний шок може починатися з «малої» симптоматики – відчуття жару, гіперемії та набряку шкіри, гіперемії склер, набряку типу Квінке, закладеності носа, свербежу, спастичного кашлю, задишки. Дуже швидко приєднуються спастичний біль у животі, пронос, у жінок – спазм матки із кров’янистими виділеннями, набряк гортані з клінікою асфіксії. Артеріальний тиск змінюється від помірного зниження до тяжкої гіпотонії зі знепритомненням. Унаслідок ішемії центральної нервової системи можуть спостерігатися судоми та паралічі, мимовільна дефекація та сечовипускання. Після перенесеного шоку можуть розвинутись ускладнення у вигляді алергічного міокардиту, гепатиту, гломерулонефриту, дифузних уражень нервової системи.