|
Сторінка 8 Показники материнської смертності в Україні залишаються високими, укладаючи по роках: 1990 г-32,4; 1994-32,3; 1997-30,1 на 100000 дітей, що народилися живими (Н.Г. Гойда, 1998). Відомо, що розширення показань до КС мало своєю ціллю зниження частоти материнської і перинатальной смертності. Частота КС за останні роки в м. Києві зросла з 7,8% у 1989 р. до 14,2% у 1997. При цьому показник материнсой смертності склав у 1997 р. 45,8%вона 100 тисяч живорожденных; показник перинатальной смертності знизився незначно з 15,2 %про у 1989 р. до 14,2%про у 1997 р. (А. Я Сенчук, 1998).
Твердження "Один разом КС - завжди КС " більше не є непохитною догмою. Проте, два рази КС-всегда КС усе ще залишається непохитної через серйозний ускладненні як із боку матері, так і з боку плоду. (В.Е. Finley et al. , 1986; R. N. Jamelle, 1996;). У таких умовах резервом зниження рівня материнської захворюваності і смертності є зниження частоти абдоминального родоразрешения, особливо, за рахунок повторних операцій КС шляхом удосконалювання методів консервативного ведеЙия жінок із рубцем на матці Петербург: Медицина, 1991.-147 с.
• Абрамченко В.В., Ланцев Е.А. Кесарево перетин. -Санкт-Петербург: Медицина, 1991.-147 із.
Консервативне родоразрешение жінок після КС:
Збільшення частоти абдоминального родоразрешения створює проблему - ведення вагітності і родів у жінок із рубцем на матці. Біля 30% жінок, родоразрешенных шляхом КС, планують у будущем вагітність, що часто ставить у скрутне становище лікаря при виборі тактики ведення вагітності і родів. Т.до. чіткі критерії ризику відсутні. Засоби вивчення тривкості рубця на матці після операції не дозволяє оцінити функціональні можливості під час наступних родів. Багато в чому рішення питання залежить від кваліфікації лікаря (Ю.М. Блошанский, 1992).
Незважаючи на переваги операції КС у деяких акушерських ситуаціях, що значно зросла частота її застосування викликає занепокоєння в клініцистів у усьому світі (В.Я.Голота, А.И.Лялькина, 1989; Е.А. Чернуха, 1997; N. Gleicher, 1984; T.F. Nielsen, 1986; P.H. Shiono et al, 1987; R.M. Farmer et al., 1991; C.M.Peterson, N.J.St.G.Saunders, 1991; Soliman SRH, Burrous Rf, 1993).
За даними закордонних публікації, до 70-90% жінок із рубцем на матці після КС, навіть після 2-3 операції, успішно можуть бути родоразрешены через природні пологові шляхи (В. І, Краснопольский, Л.С. Мареева, О.Н. Шалаев і соавт., 1994; G.S. Eglinton et al., 1984; M.N. Jarrel et al.,1985; B.G. Molloy et al., 1985; P.H. Shiono et al.,1987; J.P. Phelan et al.,1987; F.P. Meehan, I.M. Magani,1989; C. Chazotte, W R Cohen,.1990).
Визначити "оптимальний" рівень частоти операції КС неоднозначно, цілком очевидно, що частота цієї операції прямо пропорційно не коррелирует із ростом ризику з боку матері або плоду в даній популяції. Відомо, що крім акушерських чинників, грають важливу роль общесоциальные: народження єдиної дитини, збільшення числа що первородят старше 30 років, національні традиції, релігійні особливості, участь жінки в рішенні питання про метод родоразрешения і т.д. (P.H. Shiono et al., 1987; G.Chamberlain, 1993; J. Kline, F. Arias, 1993). Саме цим обумовлені розходження в частоті акушерських операцій не тільки по окремих країнах, але й у межах однієї країни. У таких розвитих країнах Європи, як ФРН і Швеція за останні роки частота абдоминального родоразрешения не перевищує 8-10%, а в Ірландії й у більшості акушерських стаціонарів Великобританії складає 5-6% при зниженні, що продовжується, перинатальной патології, чим, наприклад, у США, де рівень КС складає 25% і більше, а показники паринатальной смертності гірше (13,2-8,7%о) (P.H. Shiono et al.,1987; Е.А.Чернуха. 1997).
У США швидке збільшення частоти КС за останні два десятиліття викликало заслужене занепокоєння спеціалістів і громадськості, що призвело до тому, що в 1980 р Національним Інститутом Здоров'я Дітей і Розвитки Людини було прийняте рішення рекомендувати консервативне ведення родів після попереднього КС при ретельному доборі для цього пацієнтів кваліфікованим спеціалістом у госпіталях, де є умови надання ургентной помочі (N. Gleicher, 1984; Р.Н. Shiono et al.,1987; B.E.Frnley, C.E. Gibbs, 1988).
|
Сайт
