|
Сторінка 2 Медсестра приймає умови праці, які відповідають цінностям її професії.
На випадок страйку медсестра продовжує доглядати за хворими, не завдаючи шкоди їхньому здоров’ю.
Медсестра докладає зусилля для покращання системи охорони здоров’я.
Медсестра вчасно інформує людей, які її оточують, про результати проведених нею досліджень.
Медсестра уникає реклами.
Медсестра, яка бере участь в обговоренні проблем охорони здоров’я як представник професії, стежить за тим, щоб рішення, які приймаються, відповідали принципам, викладеним у даному професійному кодексі.
Історичний нарис розвитку психіатрії у світі та в україні.
В історії становлення психіатрії як науки й організації надання практичноїдопомоги населенню найбільш рельєфно віддзеркалюється динаміка розвитку всієї медицини. Ось чому поглиблене ознайомлення з основними етапами розвитку психіатрії є необхідним для формування кругозору майбутнього медика. У зв’язку з цим, автори підручника вважають за доцільне дещо ширше висвітлити питання зісторії психіатрії, які можна також використати при вивченні історії медицини.
Донауковий період тривав від стародавніх часів до появи елінської медицини.
Медичну допомогу психічнохворим тоді не надавали або вона була примітивною. Вважали, що в агресивних і небезпечних хворих вселився злий дух, тихі й спокійні нерідкокористувались повагою як улюбленці богів; перших гнали і били, за другими доглядали.
Як відомо нам з “Одіссеї” Гомера, вже в ті часи існували примітивні зачаткипсихіатричної експертизи: достеменно психічнохворих не брали до війська. Наприклад, коли Одіссей не хотів іти воювати, він прикинувся безумцем, почав орати землюволами і “сіяв” зорану землю сіллю. Щоправда, така примітивна симуляція не вдалась і йому таки довелось брати участь у Троянській війні та інших.
Друга епоха обіймає древню греко-римську медицину, коли вперше з’явилисьспроби надати медичну допомогу психічнохворим, безумство яких почали розглядати як хворобливе явище.
В античні часи поступово вкорінилась думка про те, що психіка як здорової, такі хворої людини знаходиться в межах тіла, що розум пов’язаний із роботою головногомозку. Алкмеон відкрив головні нерви органів чуття і визначив їх початок на периферії, а закінчення – в головному мозку. Гіпократ був переконаний у тому, що мозок –орган пізнання і пристосування людини до середовища. Це підтверджується йогословами: “Потрібно знати, що, з одного боку, насолоди, радощі, сміх, ігри, а з іншого –прикрість, сум, незадоволеність і скарги – походять від мозку… Від нього ми стаємобезумними, маячними, нас охоплюють тривога і страх, або вночі, або з настаннямдня”. Так вперше було сформульовано думку про те, що психічні захворювання, як івсі інші хвороби, мають свою анатомічну локалізацію. Непересічний вклад Гіппократа в різні галузі медицини, в тому числі в психологію і психіатрію, полягає в тому, щовін розробив класифікацію темпераменту, запропонував церебрально-гуморальнутеорію психозів. Піфагор висунув ідею про можливість передавання хвороб, зокрема епілепсії, по спадковості. Він ввів початкові елементи психіатричної термінології (меланхолія, манія, френіт, параноя, епілепсія), розробив елементарну диференційну діагностику епілепсії, а також станів манії і меланхолії.
Цельс розрізняв три види психічних розладів: 1) гостре захворювання – френіт;2) більш тривале – меланхолія; 3) найтриваліші хвороби: а) розлади сприймання; б)розлади мислення. Він рекомендував диференційований підхід до утримання і лікування хворих.
Третій період – період середньовіччя з поверненням людської думки на стадію донаукового світогляду в цілому і медицини зокрема. Настали віки з їх містикою й ехоластикою, які душили всі зародки в науках, крім богослов’я.
У VII столітті арабські вчені почали широко використовувати досягнення греко-римської науки. Почався трьохсотрічний період розквіту мусульманської культури (732-1096 рр.). І тоді коли в Середній Європі панує матеріальне і духовне зубожіння, скрізь, куди проникає іслам, поширюється просвіта.
|
Сайт
