Протитуберкульозні лікарські засоби

Сторінка 3

Як свідчить проведений нами аналіз, відміна вказаних ЛЗ була необхідною у 192 випадках (35,3%), відміна і застосування додаткової фармакотерапії – у 196 (37,1%), відміна основного та супутніх ЛЗ – у 4 (0,7%), відміна основного, супутніх ЛЗ та додаткова фармакотерапія – у 13 (2,4%), зниження дози та додаткова фармакотерапія – у 64 (11,7%), зниження дози – у 66 (12,1%); без корекції залишалися 8 хворих (1,5%).

Слід звернути увагу, що в результаті наведених вище заходів відміна препарату у 35,3% пацієнтів позбавляла хворого на деякий час специфічного лікування основної недуги. Додаткова терапія у 48,8% пацієнтів вимагала збільшення витрат. Зниження дози та відсутність корекції дозового режиму у 13,6% хворих не впливали на перебіг ПР.

Таким чином, наведені дані свідчать про значний відсоток медико-біологічних наслідків ПР при застосуванні протитуберкульозних ЛЗ, що призводить до збільшення витрат на лікування або заходи щодо усунення ПР. Останнє потрібно враховувати (фармакоекономічний підхід) при створенні стандартів лікування, впровадженні заходів щодо регулювання фармацевтичного ринку.

Згідно з отриманими даними, серед вітчизняних протитуберкульозних ЛЗ за частотою зареєстрованих ПР домінували препарати виробництва ВАТ «Дарниця» та ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», а серед закордонних – Marion Biotech Pvt. Ltd. (Індія) та Lupin Lab. Ltd. (Індія). Зазначимо, що кількість ПР при застосуванні препаратів указаних закордонних виробників у 8-10 разів менша порівняно з вітчизняними. Однак це слід уважати не показником якості препаратів, а наслідком меншої частоти їх медичного призначення.

Разом із тим, зважаючи на складну епідеміологічну ситуацію в країні щодо захворюваності на туберкульоз, ще раз варто наголосити: контроль за ПР, що розвиваються при хіміотерапії цієї хвороби, у зв’язку з особливостями характерних для протитуберкульозних ЛЗ системних або інших несприятливих проявів потребує особливої уваги. Тому вважаємо за доцільне залучати до активних лікувально-профілактичних заходів не лише фтизіатрів, але й терапевтів, педіатрів, акушерів-гінекологів та представників інших медичних спеціальностей, а також працівників аптечної мережі та виробників ліків.