|
Сторінка 1
Захворюваність на туберкульоз – серйозна медико-біологічна та соціальна проблема, яка останнім часом викликає велике занепокоєння в Україні. Наприкінці 2007 р. кількість хворих, які перебувають під наглядом у протитуберкульозних закладах, становила 515 тис. осіб, у тому числі хворих на активні форми туберкульозу – 99 тис. Станом на 2006 р. смертність від туберкульозу в Україні сягала 22,1 випадку на 100 тис. населення.
У зв’язку із вищезазначеним лікувально-профілактичні заходи, що використовуються у боротьбі зі згаданою хворобою, вимагають своєчасного й активного застосування найбільш ефективних та безпечних лікарських засобів (ЛЗ).
Згідно з рекомендаціями міжнародних медичних організацій та світовим досвідом, найбільш прийнятними серед ЛЗ із погляду ефективності та відносної безпечності є похідні гідразиду ізонікотинової кислоти (ізоніазид, протіонамід, етіонамід), рифаміцини (рифабутин, рифампіцин), хінолони та фторхінолони (ломефлоксацин, моксифлоксацин, офлоксацин), ЛЗ різних груп (аміносаліцилова кислота (АСК), капреоміцин, піразинамід, тіоацетазон, етамбутол, циклосерин) та комбіновані ЛЗ. Слід підкреслити, що найвищу активність щодо мікобактерій туберкульозу мають ізоніазид та рифампіцин. Для комплексного впливу на збудника туберкульозу сьогодні активно використовують комбіновану терапію, яка дозволяє досягати швидкого бактерицидного ефекту за рахунок дії на різні ланцюжки життєвого циклу мікобактерій, а також уповільнює розвиток медикаментозної резистентності збудника.
Раціональна фармакотерапія туберкульозу – це складний і не завжди оптимістичний за своїми наслідками процес. Окрім того, майже всім зазначеним вище ЛЗ притаманні побічні реакції (ПР), розвиток яких прискорюється та посилюється з різних причин і може призводити, за браком пильності, до тяжких наслідків.
При медичному застосуванні протитуберкульозних ЛЗ ПР розвиваються у 10% хворих. До найбільш типових ПР належать:
• для аміноглікозидів – нефротоксичність, ототоксичність;
• для фторхінолонів – ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ), нейротоксичність;
• для рифампіцину – гепатотоксичність;
• для ізоніазиду – нейротоксичність, гепатотоксичність;
• для АСК – ураження ШКТ;
• для піразинаміду – підвищення рівня трансаміназ, гіперурикемія;
• для етамбутолу – ураження органа зору;
• для етіонаміду, протіонаміду – нейротоксичність, ураження ШКТ;
• для циклосерину – нейротоксичність.
Відповідно до даних Центру моніторингу ПР ЛЗ Всесвітньої організації охорони здоров’я (2007), серед монопрепаратів протитуберкульозних ЛЗ за частотою ПР у світі домінують препарати ізоніазиду (29,2%), рифампіцину (26,7%), капреоміцину (17,1%), етамбутолу (10,2%). Менш ніж 10% ПР зареєстровано при призначенні піразинаміду (9,8%), АСК (2,2%), рифабутину (2,1%) та комбінованих ЛЗ.
Ізоніазид призводив до порушень функцій ШКТ і печінки, різних за характером висипів, зміни клітинного складу крові. Зафіксовано понад 100 випадків смерті внаслідок його застосування.
Серед системних порушень, які викликав рифампіцин, переважали патологічні прояви з боку печінки, висипи на шкірі, зміни клітинного складу крові, порушення з боку ШКТ.
Етамбутол викликав зміни з боку шкіри та її похідних, суттєве порушення функції зору. Крім того, зареєстровано близько 90 випадків смерті пацієнтів при медичному застосуванні цього ЛЗ.
Однією з умов раціонального використання протитуберкульозних ЛЗ є врахування факторів ризику.
Ситуації ризику та особливості застосування ЛЗ:
1. Вагітність. Етіонамід і протіонамід протипоказані вагітним жінкам. Призначення аміноглікозидів можливе тільки за життєвими показаннями у зв’язку з нефротоксичним та ототоксичним впливом на плід. Не рекомендується також використання фторхінолонів (відповідно до експериментальних даних щодо їх хондротоксичності). При призначенні ізоніазиду необхідно дотримуватись обережності (існує загроза затримки психомоторного розвитку, виникнення мієломенінгоцеле і гіпоспадії, геморагій [унаслідок гіповітамінозу К]). Рифампіцин не рекомендовано призначати через його тератогенний ефект, виявлений в експериментальних тварин. Безпечність застосування під час вагітності рифабутину, циклосерину, АСК, тіоацетазону, капреоміцину не доведено.
|
Сайт
