Сульфаніламідні засоби

Сторінка 4

Засоби, які не всмоктуються в ШКТ (фталазія, фтазин) застосовуються при кишечник інфекціях.

Сульфаніламіди використовуються місцево у вигляді присипок (стрептоцид), мазей, при інфекціях шкіри і слизових оболонок, ранах і виразках.

Існують також сульфаніламіди для інгаляційного застосування, зокрема “Інгаліпт”, до складу якого входять стрептоцид і нарсольфазол. Застосовують при фарингіті, стоматитах.

Комбіновані препарати (бісептолу) використовують при лікуванні багатьох інфекційних захворюваннях і ускладненнях як гострих, так і хронічних. (органів дихання, ШКТ, сечовидільної системи).

Тріумф, що супроводив клінічне застосування сульфаніламідів у перші після відкриття їхніх лікувальних властивостей був затьмарений в 1937рг. Появою повідомлень про ускладнення лікування хворих білим стрептоцидом. Згодом у міру відкриття нових сульфаніламідів і розширення сфери клінічного застосування їх, було описано багато випадків ускладнення лікування тим чи іншим препаратом.

Яка ж побічна дія їх? З чим вона пов’язана? Що таке біотрансформація? За рахунок чого вона здійснюється? Яких реакцій?

1. Сульфаніламіди перетворюються в печінці за рахунок реакцій ацетилювання. Ацетильні форми зв’язуються з білками сильніше, погано проникають в тканини і не дають протимікробної дії, але добре виводяться нирками і не піддаються реапсорбії. Ацетильні форми погано розчинні у воді, особливо у кислому середовищі сечі і випадають у вигляді кристалів, приводить до ускладнень. Кристали, що випадають в осад, подразнюють нирки і спостерігається біль у попереку, різь при сечовипусканні.

Для профілактики цього ускладнення під час лікування сульфаніламідами необхідно їх запивати великою кількістю рідини лужної реакції (боржомі, розчин натрію гідрокарбонату – понад 2 ч. на добу зверх звичайного раціону).

2. Тривалий прийом сульфаніламідів у великих дозах може привести до недостатності вітамінів, в основному групи В, тому що подавляють нормальну мікрофлору кишечника, порушується всмоктування вітамінів. Тому при тривалому лікуванні (7-14 днів) для профілактики потрібно призначити вітаміни групи В, в першу чергу тіамін, кислоту нікотинову.

3. Не дивлячись на високу вибіркову дію, сульфаніламіди можуть проявляти токсичну дію на кровотворення, нервову систему і інші органи. Пригнічуюча дія на кровотворення пояснюється з порушення всмоктування і зменшенням фолієвої кислоти. Тому введення в організм фолієвої кислоти можна рахувати профілактичним заходом. При тривалому лікуванні СА необхідно систематично проводити аналіз крові. При значному зменшенні кількості форменних елементів крові – сульфаніламіди необхідно відмінити.

4. Наслідком токсичної дії СА на ЦЖ може бути нудота, блювота, головний біль, головокружіння (це пов’язано з метоболізмом СА). А також причиною можуть бути шлунково-кишкові розлади.

5. При прийомі СА можуть виникати алергічні реакції.

Сульфаніламідні препарати короткої дії викликають негативні реакції частіше, ніж препарати тривалої дії, тому що вони призначаються в більших дозах. Поряд з цим побічні ефекти сульфаніламідів тривалої дії можуть бути більш стійкими, довготривалими, тому що з організму виділяються повільно.

Для забезпечення успіху в лікуванні хворого потрібно враховувати всі фактори. Старе правило “Лікувати не хворобу а хворого”, а саме потрібно раціональне застосування хіміотерапевтичних засобів.

Повільніше розвивається стійкість (розистентність) мікроорганізмів до комбінованих препаратів.

Головним заходом, який знижує виникнення резистентних станів організму є раціональна хіміотерапія антимікробними засобами. Особливо небезпечне неправильне дозування і необгрунтована відміна хіміотерапевтичних засобів, що частіше спостерігається при самолікуванні. (Засоби повинні відпускатися тільки по рецептах, пояснити хворому про правильне споживання СА).

При лікуванні хіміотрерапевтичними засобами важливу роль відіграють захисні сили організму, тому при прийомі цих засобів необхідно вживати стимулюючі засоби, які підвищують захисні сили організму.