Лептоспіроз – хвороба Васильєва-Вейля – водна гарячка

Сторінка 5

На відміну від інфекційного мононуклеозу при лептоспірозі не розвивається ангіна, нехарактерне значне збільшення лімфатичних вузлів, хоч в окремих випадках можливий мікрополіаденіт. Прин­ципову відмінність мають зміни в периферичній крові. У разі ін­фекційного мононуклеозу на тлі лейкоцитозу помітно збільшена кількість лімфоцитів і моноцитів (а не нейтрофілів, як при лепто­спірозі), вміст яких може досягати 80% і більше, виявляються атипові мононуклеари.

При Ку-гарячці слабко виражені ознаки ураження нирок і ге­морагічний синдром, нехарактерні інтенсивна міальгія, жовтяниця, склерит, менінгеальний синдром, в крові виявляється лейкопенія з нейтропенією.

Від тифопаратифозних хвороб лептоспіроз відрізняється бурх­ливим розвитком токсичного синдрому, ранньою появою поліморф­ного висипу, значною міальгією, синдромом ураження нирок.

Від геморагічної гарячки з нирковим синдромом лептоспіроз відрізняється вираженим гепатолієнальним синдромом, більш ін­тенсивною міальгією, частішим ураженням центральної н.ервовод системи. Вирішальне значення мають специфічні методи діагно­стики.

На відміну від лептоспірозу, при вірусному гепатиті початок; хвороби поступовий, жовтяниця розвивається після зниження температури тіла, вона не має «морквяного» відтінку, кал часто зне­барвлений, не характерні міальгія, менінгеальні симптоми; пору­шення функції нирок і геморагічні прояви з'являються майже виключно на тлі гострої недостатності печінки. Гемограма звичайно характеризується лейкопенією, зменшенням ШОЕ.

Лікування. Етіотропне лікування передбачає призначення ан­тибіотиків і протилептоспірозного імуноглобуліну. Призначають дезагреганти (курантил, трентал), антигістамінні, судинорозширювальні засоби, реополіглюкін, антикоагулянти (ге­парин), інгібітори протеолізу (пантрипін, контрикал, тордокс, трасилол, антаґозан), а також глікокортикоетероїди, які підвищують толерантність клітин до гіпоксії, блокують судинозвужувальну дію і запобігають розвитку шокового органу. Гормональні препарати призначають короткими курсами, доза визначається клінічним ефектом і в окремих випадках гострої недостатності нирок і пе­чінки може досягати 1000 мг на добу (за преднізолоном).

Профілактика. Важливу роль відіграють ветеринарно-санітарні заходи, які передбачають своєчасні заходи, які передбачають своєчасне виявлення хворих на лептоспіроз тварин, їх ізоляцію і лікування, проведення карантинних заходів у господарствах, де є хворі тварини, виконання правил пасовищного і стійлового утримання худоби, санітарну експертизу м‘яса. Щоб запобігти поширенню лептоспірозу серед с/г тварин, в осередках їх проводять вакцинацію вбитою полівалентною лептоспірозною вакциною. Систематичні деризитаційні заходи сприяють зниженню епідемічної активності осередків. До важливих профілактичних заходів належить захист харчових продуктів від забруднення сечею хворих тварин.