|
Сторінка 4 Проведені мною обстеження у 2-х хворих підтвердили характерні ознаки лептоспірозу.
Хворий М. 17 р. перебував на стаціонарному лікуванні 4-16.09.00р. Захворів гостро з гарячки до 400С вираженої інтоксикації сильних болів у ліктьових і стегнових м‘язах. Були нудота, блювання, значно знизився апетит. У день госпіталізації (4-й день хвороби) температура тіла 38,30С, олігемія, гепатоспленомегалія. Протягом місяця до захворювання майже щодня купався у ставку, ловив рибу, порізав руку.
У крові:
¨ Лейканітоз – 12,0г/л
¨ Поміглодерні лейкоцити – 39%
¨ ШОЕ – 36 мм/год.
У сечі:
¨ Білок 0,091 г/л
¨ Лейкоцити 40-50 у п. з.
¨ Еритроцити 10 у п. з. Жовтяниці не було
білібулін 19, 63 мкмоль/л
креатинін 0,41 мкмоль/л
сечовина 9,41 мкмоль/л
клінічний діагноз: лептоспіроз без жовтянична форма реальний синдром важкий перебіг.
Ускладнення – гостра ниркова недостатність у стадії олігемії.
Хвора М. 47 років перебувала на стаціонарному лікуванні 11.09 – 16.10.00.
Клінічний діагноз: лептоспіроз жовтянична форма, гепаторинальний синдром, важкий перебіг.
Ускладнення: двобічна пневмонія, інфекційно-токсичний шок.
Захворіла гостро до 390С загальна слабкість запаморочення, серцебиття міальгії. Лікувалась самостійно “від грипу”, звернулася за медичною допомогою на 3-й день хвороби, тоді ж госпіталізована. Вже в стаціонарі наступного дня настала олігурія (сечі 300 мл за добу), але на тлі падіння АТ до 60 і 20 мм рт.ст. через 2 дні з‘явилась жовтяниця. Відмічалось помірне збільшення розмірів печінки на 0,5-1,0 см, повторне блювання, носова кровотеча, петехії, гикавка, алергічна висипка (медикаментозна). Повторна гарячкова хвиля 21-28*09. двобічна пневмонія.
У крові:
¨ Лейканітоз – 23,0 г/л
¨ Поміглодерні лейкоцити – 32%
¨ ШОЕ – 37 мм/год.
У сечі:
¨ Білок 0,73 г/л
¨ Лейкоцити 10-15 у п. з.
¨ Еритроцити 20-25 у п. з.
¨ Гіалінові циліндри 12 в п. з. Максимальні показники:
білібулін 280,8 мкмоль/л
креатинін 0,5 мкмоль/л
сечовина 29,1 мкмоль/л
за даними УЗД (15.09) печінка помірно збільшена, галогенна, набряк паренхіми обох нирок.
Специфічна діагностика ґрунтується на виявленні лептоспір, їхніх антигенів або антитіл до них. Матеріалом для лабораторного дослідження є кров, сеча, цереброспінальна рідина. Протягом перших п'яти днів хвороби лептоспіри можна виявити під час мікроскопії цитратної крові у темному полі зору або при посіві по 0,2—0,5 мл крові у 5—10 пробірок з-живильним середовищем, яке містить інактивовану сироватку крові, з наступною (через місяць) повторною мікроскопією у темному полі зору. Мікроскопія осаду сечі може мати, позитивний ефект, якщо її проводять з 8—10-го дня протягом 3 місяців від початку хвороби, а цереброспінальної рідини — з 15—20-го дня хвороби. Для підтвердження клінічного діагнозу найбільш широко-використовують серологічне дослідження з метою виявлення аглютинінів і лізинів, які з'являються в крові хворих вже з 5 6-го дня хвороби. Це реакції мікроаглютинації і лізису. Діагностичним титром є 1 : 100, дослідження проводять , з парними сироватками крові хворого (інтервал 3—7 днів). Іноді використовують РИГА.
Біологічна проба застосовується обмежено, оскільки більшість . патогенних для людини лептоспір у тварин захворювання не спричиняє. Кров, цереброспінальну рідину, сечу хворого вводять внутрішньо-очеревинно гвінейським свинкам, і вже на 2-3-й день після зараження в перитонеальному ексудаті можна виявити лептоспір.
Диференціальний діагноз. У початковому періоді лептоспірозу його диференціюють з грипом, інфекційним мононуклеозом, Ку-гаячко.ю, тифопаратифозними хворобами, геморагічною гарячкою З нирковим синдромом, вірусним гепатитом. Від грипу лептоспіроз відрізняється відсутністю катаральних проявів з боку верхніх дихальних шляхів, раннім збільшенням печінки і селезінки, ознаками порушення функції нирок.
|
Сайт
