Спринцівки та їх застосування

Сторінка 1

Клізма (спринцівка) - введення в нижній відрізок товстого кишечника різних рідин з лікувальною й діагностичною цілями. Клізми бувають очисні, сифонні, живильні, лікарські й краплинні. Для постановки клізми в основному користаються кухлем Есмарха, що являє собою резервуар (скляний, емальований, гумовий) ємкістю 1-2 л. у дні якого існує сосок, на який надягають товстостінну гумову трубку довжиною 1,5 м і діаметром 1 см. За допомогою крана на трубці регулюють надходження рідини в кишечник. На вільний кінець трубки надягають скляний, ебонітовий або пластмасовий наконечник довжиною 8-10 см. Наконечник повинен бути цілим, з рівними краями. Після вживання наконечник добре миють милом під струменем теплої води і кип'ятять. Зберігають наконечник у банці з дезинфікуючим розчином.

Очисні клізми застосовують для очищення нижнього відділу кишечника від калових мас і газів при затримці стільця, для підготовки до рентгенологічного дослідження шлунка, кишечника, нирок, перед операціями, перед введенням лікарських клізм.

Протипоказанням є гострі запальні захворювання в ділянці заднього проходу, геморой що кровоточить, пухлини прямої кишки в стадії розпаду, шлункова й кишкова кровотеча.

Для постановки очисної клізми, крім кухля Есмарха, необхідно мати штатив для його підвішування, термометр для виміру температури рідини, що вводиться, (вода кімнатної температури, розчин ромашки і т.п.), клейонку, таз, підкладне судно.

Клізму ставить по призначенню лікаря медична сестра або (у домашніх умовах) спеціально навчений родич. Хворого укладають на тапчан або ліжко ближче до краю на лівий бік із зігнутими й підтягнутими до живота ногами. Якщо хворий не може рухатися, його укладають на спину. Під сідниці підставляють підкладне судно і підкладають клейонку, вільний край якої опускають у відро на випадок, якщо хворий не удержить воду. У кухоль Есмарха наливають 1-1,5 л кип'яченої води кімнатної температури, піднімають його догори й опускають наконечник униз, щоб випустити невелику кількість води і разом із нею - наявне повітря. Заповнюють систему (виводять небагато рідини з трубки), після чого, не опускаючи кухоль, закривають кран на гумовій трубці. Перевіряють, чи не розбитий наконечник, змазують його вазеліном і, розсунувши сідниці хворого, вводять у заднєпрохідне отвір легкими обертальними рухами. Перші 3-4 см наконечник вводять у напрямку до пупка, потім ще на 5-8 см паралельно куприку. Якщо зустрічаються перешкоди й трубка упирається в кишкову стінку чи у твердий кал, трубку витягають на 1-2 см і відкривають кран. Кухоль Есмарха піднімають на висоту 1-1,5 м, і вода під тиском надходить у товстий кишечник.

При закупорці наконечника каловими масами його витягають, прочищають і вводять знову. Якщо пряма кишка наповнена калом, пробують розмити його струменем води. Іноді калові маси бувають настільки твердими, що поставити клізму не вдається. У таких випадках кал із прямої кишки витягають пальцем, надягнувши гумову рукавичку, змазану вазеліном.

При наявності газів і появі у хворого почуття розпирання необхідно відразу опустити кухоль нижче ліжка і після відходження газів знову поступово підняти його. Залишивши на дні небагато води, щоб у кишечник не потрапило повітря, закривають кран, що регулює надходження рідини, і витягають наконечник.

Бажано, щоб хворий утримував воду протягом 10 хв. Для цього він повинен лежати на спині і глибоко дихати. По закінченні процедури кухоль Есмарха миють, витирають насухо і покривають зверху марлею або рушником. Клізма з простої води не завжди приводить до спорожнення кишечника. Для посилення її дії до води можна додати 1/2 чайної ложки растертого в порошок дитячого мила, 2-3 столові ложки гліцерину, 1-2 столові ложки повареної солі, 1 склянку настою чи відвару ромашки і т.д. Якщо клізма не подіяла, через кілька годин її можна повторити. При постановці очисної клізми потрібно стежити, щоб одномоментно вводилося не більш 1,5-2 л рідини.

Сифонні клізми. У тих випадках, коли звичайні очисні клізми не дають ефекту, при кишковій непрохідності, а також для видалення з кишечника продуктів шумування, гниття, при отруєнні отрутами і для видалення газів найкращим способом промивання кишечника є сифонний метод (багаторазове промивання кишечника), при якому використовується принцип сполучених посудин: однією з них є кишечник, іншою - лійка на зовнішньому кінці введеної у пряму кишку гумової трубки. Для сифонної клізми необхідна простерилізована трубка довжиною 100-120 см і діаметром 1,5 см з надягненою на зовнішній кінець лійкою, що вміщає близько 0,5 л рідини, глечик, 10- 12 л дезинфікуючої рідини (слабкий розчин калію перманганату, розчин натрію гідрокарбонату) чи кип'яченої води, підігрітої до 38° С, а також відро для зливу води. Хворого укладають на лівий бік або на спину, під сідниці підкладають клейонку, а біля ліжка ставлять відро для зливу й глечик з рідиною. Кінець трубки, що вводиться в пряму кишку, рясно змазують вазеліном і просувають уперед на 20-30 см. Потрібно стежити, щоб трубка не згорнулася в ампулі прямої кишки, контролюючи її положення, якщо це необхідне, пальцем. Лійку варто тримати трохи вище тіла хворого в похилому положенні. Потім, поступово наповняючи її рідиною, піднімають над тілом на висоту 1 м. Вода починає переходити в кишечник. Як тільки рівень убутної води досягне звуження лійки, останню опускають над тазом, не перевертаючи доти, поки вода з кишечника не заповнить лійку. При такому положенні лійки добре видні пухирці повітря й грудочки калу. Весь цей уміст виливають у таз, знову наповняють лійку водою і повторюють процедуру кілька разів, поки не припиниться відходження газів і в лійку не буде надходити чиста вода. Для сифонної клізми може знадобитися до 10-12 л води. Після закінчення процедури лійку знімають, миють і кип'ятять, а гумову трубку залишають у прямій кишці на 10-20 хв., опустивши її зовнішній кінець у таз для стоку рідини, що залишилася і відходження газів.