Гострий апендицит

Сторінка 4

Під час ректального обстеження знаходять розслаблений сфінктер заднього проходу. Передня стінка прямої кишки спо­чатку лише болюча, а надалі відзначають також її нависання у вигляді щільного болючого інфільтрату.

Піддіафрагмальний абсцес розвивається найчастіше при ви­сокому розміщенні відростка. Для нього, крім ознак інтоксикації, характерним буває біль у нижніх відділах грудної клітки й у верх­ньому квадраті живота справа, що посилюється при глибокому вдиху. Хворий, перевалено, займає напівсидяче положення. У тяжких ви­падках відзначають випинання в епігастральній ділянці, згладженість і болючість міжреберних проміжків. Живіт при пальпації буває м'я­ким, хоча можливе напруження в ділянці правого підребер'я. Раннім і постійним симптомом піддіафрагмального абсцесу є болючість при натисканні на нижні (9-11) ребра (симптом Крюкова).

Рентгенологічно права половина діафрагми може відставати від лівої в диханні, а в правій плевральній порожнині буває наяв­ним реактивний випіт. Патогномонічною рентгенологічною озна­кою піддіафрагмального абсцесу вважають газовий міхур із гори­зонтальним рівнем рідини, який розміщений під діафрагмою.

Міжпетлеві абсцеси — не таке вже й часте ускладнення гострого апендициту. Як і всі гнійники черевної порожнини, вони проходять період інфільтрату й абсцедування з відтворенням відповідної клініки.

Розлитий гнійний перитоніт розвивається внаслідок своє­часно непрооперованого апендициту. Діагностика цієї патології не викликає утруднень.

Пілефлебіт — ускладнення як апендициту, так і після­операційного періоду після апендектомії.

Фоном для виникнення цієї патології найчастіше буває гост­рий ретроцекальний апендицит. При його розвитку тромбо-флебітний процес із вен апендикулярного відростка, розповсю­джуючись, переходить на вени брижі кишок, а потім і на ворітну вену. Стан хворих із такою патологією буває дуже тяжкий. їх турбують виражена загальна слабість, біль у правому підребер'ї, висока гектична температура тіла, лихоманка й сильне потовиді­лення. Хворі адинамічні, з вираженою субіктеричністю склер. При пальпації в них відзначають болючість у правій половині живота й не різко виражені симптоми подразнення очеревини.

У випадках із швидким перебігом захворювання з'являється жовтяниця, збільшується печінка, прогресує нирково-печінкова недостатність, і хворі через 7-10 днів від початку захворювання найчастіше помирають. При поступовому підгострому розвитку патології збільшуються в розмірах печінка й селезінка, а на фоні септичного стану організму виникає асцит.

Діагностична програма

1. Анамнестичні дані.

2. Дані об'єктивного дослідження.

3. Загальний аналіз крові й сечі.

4. Вагінальне дослідження в жінок.

5. Ректальне дослідження в чоловіків.

Диференціальна діагностика

Гострий апендицит диференціюють із захворюваннями, які супроводжуються болем у животі.

Харчові токсикотфекцп. Першими ознаками захворювання є скарги на біль в епігастральній ділянці переміжного характеру, ну­дота, блювання й рідкі випорожнення. Стан хворих прогресивно погіршується із самого початку. Поряд із тим, вдається виявити, що хворий вживав недоброякісну їжу. Проте при цьому у хворих немає характерної для гострого апендициту фазності перебігу й чіткої локалізації болю. Симптоми подразнення очеревини визначити не вдається, перистальтика кишечника буває, як правило, посиленою.

Гострий панкреатит. В анамнезі у хворих із цією патоло­гією є жовчнокам'яна хвороба, порушення дієти та вживання ал­коголю. Стан їх із самого початку захворювання тяжкий. Біль бу­ває значно інтенсивнішим, ніж при апендициті, зосереджується у верхній половині живота й носить оперізуючий характер. Блюво­та багаторазова і не приносить хворим покращання.

Перфоративна виразка шлунка й дванадцятипалої кишки. Діаг­ностичні труднощі при цій патології виникають лише в окремих ви­падках. Найчастіше вони можуть бути у хворих із прикритою перфорацією, коли порція шлункового соку витікає в черевну по­рожнину й затримується в правій клубовій ділянці, або ж у випадках атипових перфорацій. З огляду на це, треба пам'ятати, що біль при перфоративній виразці значно інтенсивніший в епігастральній, а не в правій клубовій ділянці. На оглядовій рентгенограмі органів черевної порожнини під правим куполом діафрагми знаходять щльний газ.