Сучасна концепція підготовки кваліфікованої медичної сестри для надання психіатричної допомоги населенню

Сторінка 3

Фахівці з організації роботи медсестер у психіатрії вважають, що питома вага часу, призначеного для догляду за хворими і виконання лікарських призначень, у структурі загального робочого часу медичної сестри психіатричної служби повинна становити 20 %, а основний час (80 %) потрібно приділяти створенню психологічного клімату, основою якого є належне спілкування з хворими. Таким чином, робоче місце медичної сестри переміщається з фіксованого поста на постійне індивідуальне спілкування з хворими на всіх етапах діагностично-лікувально-реабілітаційного процесу. Це, у свою чергу, ставить питання підняття рівня та якості психолого-психіатричних знань медичної сестри. Без належних знань і умінь медична сестра не буде користуватись авторитетом серед хворих та інших медичних працівників.

На сьогоднішній день не викликає сумніву те, що не менше половини хворих, які лікуються з приводу соматоневрологічних захворювань, насправді мають різноманітні психосоматичні порушення. Певного поширення серед соматичних хворих (як і в усьому суспільстві) набувають постстресові стани, зловживання спиртними напоями, алкоголізм, токсикоманії, наркоманії, неврози, сексуальні проблеми тощо.

Таким чином, елементи психіатрії і наркології все більше проникають у повсякденну практику загальної медицини. Отже, оволодіти належною сучасною базою знань та умінь із психолого-психіатричних дисциплін необхідно також і майбутнім медичним сестрам, які будуть працювати в медичних закладах будь-якого соматичного профілю.

Ось чому вивченню основ дисциплін психолого-психіатричного блоку приділяють стільки часу й уваги. Починають вивчати цей блок із засвоєння основ профорієнтованої загальної, соціальної і медичної психології з особливим акцентом на основах спілкування. Після належного засвоєння необхідних знань і умінь із психології майбутні медсестри вивчають дисципліну “Медсестринство в психіатрії”. Проте автори підручника впевнені в тому, що основи психіатрії і наркології повинні знати не лише медсестри, які будуть працювати в закладах психіатричної сітки, а і середні медичні працівники закладів загальносоматичного профілю.

Вітчизняна психіатрія традиційно базувалась на засадах нозологізму. Критерії виділення основних нозологічних одиниць, обгрунтованих Є. Крепеліним, протягом тривалого часу уточнювались і стали загальновизнаними в психіатрії країн, які дотримуються основних положень класичної “німецької” школи.

В основу традиційної для нас класифікації психічних хвороб покладено етіологію, патогенез, психопатологічні особливості клініки і перебігу психічних захворювань та їх кінцевих станів. Доцільність дотримання основних положень традиційного нозологізму у вітчизняній психіатрії не викликає сумнівів.

Проте під час розвитку світової психіатрії підходи до критеріїв класифікації психічних захворювань і порушень психіки постійно змінюються. На сьогоднішній день застосовують класифікацію МКХ-10. Закладені в ній критерії виділення патологічних станів є дещо незвичними для сприймання вітчизняними медиками, які працюють у галузі психіатрії. Так, наприклад, дотримання класифікації МКХ-10 утруднює чітку спрямованість на етіопатогенетичне лікування і винесення кваліфікованих рішень щодо питань експертного характеру, не акцентує увагу на профілактиці конкретної психіатричної патології. Ці питання можна вирішити на основі дотримання положень традиційної для нас “нозологічної” психіатрії. З іншого боку, сутність МКХ-10 спрямована на те, щоб чітко не встановлювати конкретний психіатричний діагноз людині, що тягне за собою низку соціально-трудових обмежень і є стресом для хворих та його родичів і близьких. Ця класифікація зручна для статистичної обробки результатів діагностичного процесу в пацієнтів з тими чи іншими психопатологічними феноменами, введення яких в основу діагностичних критеріїв є, мабуть, головною особливістю даної класифікації (див. додаток 4).

Загальносвітова тенденція до прогресу вимагає від медичних працівників постійного підвищення кваліфікації. Реальною необхідністю стає підвищення соціального і професійного статусу медичних сестер, особливо тих, які працюють у галузі психіатрії. Проте більшість доступних нашим медикам базових підручників (наукова і довідкова література) були видані за часів традиційного панування класичного “німецького” нозологізму. Ось чому гостро стоїть питання щодо “узгодження” звичного для українських медиків розуміння нозології з вимогами МКХ-10.