Сучасна концепція підготовки кваліфікованої медичної сестри для надання психіатричної допомоги населенню

Сторінка 1

Сучасна концепція підготовки кваліфікованої медичної сестри для надання психіатричної допомоги населенню

До сьогоднішнього дня медичну сестру розглядали як пасивного виконавця вказівок лікаря, як його помічника, але не як партнера в лікуванні хворих і наданні їм допомоги. В сучасному суспільстві ще існують негативне ставлення до психічнохворих і своєрідний страх перед психіатрією. Посаду медичної сестри психіатричного профілю традиційно вважають менш престижною, порівняно з іншими галузями медицини. Більшість країн світу відчувають гостру нестачу сестринського персоналу в психіатричній службі. Медична сестра здебільшого виконує свої обов’язки машинально. Робота в наших умовах обмежується роздаванням медикаментів, проведенням ін'єкцій, вимірюванням температури тіла, організацією консультацій і спостереженням за станом хворого та технікою безпеки. В основному, вона робить це на належному професійному рівні, але акцентує свою увагу на процесі автоматичного виконання функціональних обов'язків, а самій особистості хворого приділяє мало уваги. Такий механістичний підхід не дає можливості встановити належний контакт між медичною сестрою і хворим, тому що основою стає робота сестри, а не хворий, на якого ця робота спрямована.

Згідно з положеннями соціальної, виробничої і медичної психології, медична сестра може якісно обслужити індивідуально не більше восьми хворих, а реальне навантаження на неї в психіатричних стаціонарах є значно більшим.

Природно, що в таких умовах відносини між медичною сестрою і хворими є здебільшого офіційними і формальними. Потрібно враховувати, що в психіатричних медичних закладах лікують хворих із порушеннями психіки. А вищеописані умови і стиль роботи медичних сестер призводять до різного виду напруженості, непорозумінь, сутичок і скарг з боку пацієнтів та їх родичів. Психологічний вплив медсестри на хворого за таких умов є мінімальним або навіть викликає зворотний ефект “психологічного протесту” проти надання формальної медичної допомоги.

Програми підготовки медичних сестер традиційно були спрямовані на оволодіння базою даних, які відносяться передусім до біології, основ медицини і технічної сторони сестринської справи. Підручники і навчальні програми з психіатрії для медичних сестер існували у вигляді скорочених лікарських варіантів. Соціальним і поведінковим наукам в підготовці медичних сестер приділяли недостатньо уваги.

Ми стали свідками процесу демократизації всіх сфер суспільного життя, в тому числі й психіатрії. Започатковано правові відносини пацієнта з медичними працівниками. Сучасні психіатри почали ставитись до хворого як до особистості, сприймати пацієнта як громадянина, який має свої інтереси і володіє законними правами. Помітно зменшено соціальні обмеження, які ще недавно автоматично наставали після встановлення діагнозу психічного захворювання. Психіатричні лікувальні заклади перестали відігравати традиційну роль “ізолятора” осіб із порушеннями психіки і перетворились на заклади, в яких створюють усі умови (в тому числі й психологічний клімат), спрямовані не на хворобу, а на особистість пацієнта. Біологічна терапія психічних розладів, препарати цілеспрямованої дії на “синдром-мішень” – лише частина комплексу медико-соціальних заходів, яка в деяких випадках взагалі відходить на задній план, а на передній виступає психотерапія, реабілітація та ресоціалізація хворих.

Переорієнтація психіатричної служби з “ізоляції” хворих на ділове і психологічне партнерство з ними призвела до необхідності переосмислити роль медичної сестри в системі надання медичної і соціальної допомоги психічнохворим.

Незважаючи на те, що універсальної моделі медсестринської допомоги у сфері охорони психічного здоров’я і психіатрії поки що не існує, сутність її в основному полягає у визначенні, сформульованому Міжнародною радою медичних сестер: “Медсестринська допомога полягає в тому, щоб сприяти здоров’ю, попереджувати хвороби, забезпечувати догляд за фізично- або психічнохворими і непрацездатними людьми будь-якого віку в усіх лікувальних закладах та інших громадських установах. Предметом особливої уваги медсестри повинна бути реакція окремої людини, сім’ї або групи людей на реальні або можливі порушення здоров’я.