Сторінка 2 Кровозамінники для парентерального живлення. Показані в тих випадках, коли хворий з тих чи інших причин не може приймати їжу або вона, надходячи в травний канал, не всмоктується в ньому.
Визначити потребу в парентеральному харчуванні в кількісному і якісному відношенні тяжко. Існує багато способів виявлення білково-енергетичного дефіциту — від звичайної антропометрії до складних радіонуклідних методів дослідження.
Простішими можна вважати такі критерії: 1) швидка несподівана втрата маси тіла на 10 % і більше; 2) маса тіла менша на 80 % за нормальну порівняно із зростом; 3) зниження рівня сироваткового альбуміну понад ЗО г/л; 4) загальна кількість лімфоцитів понад 1,2 • 109 /л.
Показання до парентерального харчування можна поділити на абсолютні й відносні. До абсолютних належать такі: перед операцією з приводу захворювань глотки, стравоходу, шлунка за наявності перешкод для проходження їжі (пухлини, звуження); у перші 3—7 діб (до початку ентераль-ного харчування) після видалення гортані і великих оперативних втручань на глотці, стравоході, травному каналі;
перші дні після масивних операцій на органах грудної клітки, заочеревин-ного простору; тяжкі травми, а також нійно-септичні процеси; тяжкі ускладнення в післяопераційний період (перитоніт, шлункові, кишкові, жовчні, панкреатичні нориці); гострий панкреатит; термінальні стани в реаніматологічній практиці.
Відносні показання до парентераль-ного харчування: захворювання органів травлення, які супроводжуються значними порушеннями функцій травлення, всмоктування і моторики; захворювання, які супроводжуються вираженою білковою недостатністю або порушенням синтезу білка (цироз печінки, гепатит, патологія жовчновивідних шляхів); чітко виражені порушення білкового обміну у хворих хірургічного профілю у передопераційний період.
За абсолютних показань парентеральне харчування повинно бути повним (містити всі компоненти харчування); за відносних показань (коли зберігається ентеральний шлях) воно може бути частковим. Характер трансфузійної рідини і її кількість визначаються з урахуванням ступеня порушення процесів обміну речовин.
Препарати для парентерального харчування можна розділити на дві групи, а саме: джерела азоту і джерела енергії.
Препаратами, які дозволяють у короткий строк парентеральним шляхом компенсувати потребу організму в азоті, є білкові гідролізати (гідро-лізин, гідролізат казеїну , амінопеп-тид, амінозол, аміген і ін.). Це — суміші амінокислот і простих пептидів.
Для забезпечення азотної рівноваги і створення позитивного азотного балансу треба щоденно вводити 1,5— 2 л гідролізатів.
Гідролізати виготовляють із сироваткових білків крові тварин і людини, які гідролізують ферментами, основами, кислотами.
Випускають ці препарати у флаконах по 200—400 мл.
Широко застосовують для парентерального білкового харчування збалансовані амінокислотні суміші, що містять вільні L-амінокислоти (поліамін, моріанін, амінофузин, фреамін і ін.).
Амінокислотні суміші кращі за білкові гідролізати не тільки тому, що вони не містять пептидів, але й тому, що у них вдало поєднуються незамінні кислоти, які добре засвоює організм хворого.
Амінокислотні суміші вводять внут-рішньовенно у дозі від 400 до 1200 мл щоденно протягом 5—10 діб.
Для повноцінного засвоєння введеного азоту організмові потрібна енергія. У протилежному разі для поповнення енергії використовується азот. Джерелами енергії можуть бути вуглеводи, жири, спирти.
З вуглеводів широке застосування знайшла глюкоза. Для запобігання цир-куляторним порушенням рекомендують уводити 20—50 % розчини глюкози.
Кращою від глюкози є фруктоза. Вона має однакову з глюкозою енергетичну цінність, але засвоюється організмом за відсутності інсуліну. У разі внутрішньовенного введення вона швидше виводиться з кровоносного русла і захоплюється клітинами печінки. Але розчини фруктози дорогі і з цієї причини не знайшли широкого застосування.
Розчин інвертного цукру — це суміш однакових частин глюкози і фруктози. Він доступний для парентерального харчування. За його введення не буває ускладнень, і він може застосовуватися для забезпечення енергетичних потреб організму.
|