Лікування потерпілих з травмами

Сторінка 3

За нетяжких ушкоджень м'яких тка­нин (рани, забиття, розтягнення або навіть переломи невеликих кісток рук чи ніг) чи вивихів допомогу хворим подають у травматологічних пунктах та в поліклініках. Лише рани живота, шиї та голови, особливо колоті й колото-різані, підлягають ревізії в умовах хірур­гічних стаціонарів.

Із сучасних інструментальних дослід­жень застосовують: рентгенологічне, ультразвукове, ендоскопічне, лапаро-ценгез талапароскопію, спинномозкову пункцію, торакоценгез, комп'ютерну то­мографію та магнітно-ядерний резонанс.

Велику питому вагу в структурі трав­матизму мають мікротравми. Серед мікротравм переважають поверхневі ма­ленькі рани, садна, подряпини та по­верхневі проколи. Лікування потерпі­лих з мікротравмами проводяться у мед­пунктах підприємств та поліклініках. Але подавати першу допомогу повинні вміти як самі хворі, так і члени їх сімей. Ці рани та пошкодження, особливо подряпини, проколи, треба зразу ж об­робити розчином йоду спиртовим, нанести на них клейову композицію — БФ-2 чи рідину Новикова тощо.

Великих розмірів рани закривають пов'яжою. Не треба намагатись стриму­вати кровотечу з колотих ран, навпаки, за її відсутності треба з метою стимулю­вання виділення крові стискати пальця­ми з обох боків рану. Своєчасна оброб­ка ранок, проколів чи подряпин запобі­гає розвитку гнійної банальної інфекції.

Потерпілі з відкритими травмами, у тому числі з мікротравмами, особли­во колотими, повинні одержати про­типравцеву імунізацію, якщо вони не були імунізовані в недалекому минуло­му (не пізніше 5 років) за існуючою схе­мою.

Травми, особливо тяжкі, можуть ускладнюватись як безпосередньо після їх виникнення, так і дещо пізніше. Серед безпосередніх загальних усклад­нень найчастіше спостерігаються гемо­рагічний та травматичний шок (який може поєднуватися з кровотечею), син­дром травматичного розчавлювання тка­нин, повітряна емболія, травматичні флеботромбози та масивні гематоми. Дещо пізніше, особливо у разі перело­му довгих трубчастих кісток, спостері­гаються жирова емболія та інфекційні ускладнення переважно гнійного харак­теру, хоч іноді трапляються також гостра специфічна та анаеробна клост-ридіальна інфекції.

Для запобігання ускладненням трав­ми проводять таки самі заходи, як і для профілактики травматизму. Велику роль щодо цього відіграють рівень організації першої медичної допомоги потерпілим та кваліфіковане подальше їх лікування.