Лікування потерпілих з травмами

Сторінка 1

Перша допомога при травмі є однією з найважливіших ланок у процесі ліку­вання потерпілого. Від її якості і своє­часності часто залежать не тільки подаль­ший перебіг хвороби і ефективність ліку­вання, але нерідко й доля хворого. Ось чому в усьому світі питанню подання першої допомоги приділяється так ба­гато уваги. З огляду на величезне зна­чення чинника часу в розвитку усклад­нень при травмі (деякі з ускладнень, до того ж фатальні, можуть розвинутись протягом кількох хвилин, наприклад, асфіксія при травмі шиї, обличчя, груд­ної клітки або тяжкий геморагічний шок зі смертельним наслідком при травмі великих поверхнево розташованих судин) першу допомогу потерпілим (особливо зупинку зовнішньої крово­течі, штучну вентиляцію легень) повинні вміти подавати не тільки медичні пра­цівники, але й люди з найближчого оточення потерпілого, насамперед спів­робітники міліції, ДАІ, пожежники.

Первинна оцінка стану потерпілого полягає у з'ясуванні функцій життєво важливих органів та систем організ­му — дихання, кровообігу та ЦНС. У США та інших західних країнах ця схе­ма первинного обстеження відома під абревіатурою ABCD, яка з англійської мови перекладається так: A (Airway) — по-вітряпровідний шлях, В (Breathing) — дихання, С (Circulation) — кровообіг, D (disability) — порушення, не­здатність ЦНС, мозку.

Подаючи першу допомогу потерпі­лому, треба передусім перевірити прохідність його дихальних шляхів, упевнитись, що немає перешкод для дихання в початкових відділах дихаль­ного шляху, ротоглотці (землі, крові, блювотних мас, зміщених язика чи інших тканин, уламків щелеп тощо), та встановити наявність чи відсутність ди­хання, пульсу, притомності. Одночас­но із зовнішнім оглядом потерпілого треба пересвідчитися, чи нема у нього зовнішньої сильної кровотечі. Виявлені під час первинного обстеження пору­шення розпочинають лікувати негайно.

Якщо потерпілий непритомний, ле­жить на спині, його треба повернути набік, щоб блювотні маси не спричи­нили асфіксію. Якщо він лежить на жи­воті обличчям униз, голову треба по­вернути набік.

Якщо ротоглотка потерпілого заби­та землею чи іншими масами, їх треба обережно видалити з рота, забезпечив­ши вільний хід повітря, і покласти хво­рого на бік.

Якщо у хворого вільні дихальні шля­хи, але немає пульсу і дихання, треба розпочати йому штучну вентиляцію ле­гень і одночасно закритий масаж серця (серцево-легеневу реанімацію). Най­ефективнішим способом штучної вен­тиляції легень є так зване дихання рот до рота або рот до носа через уведену в ніс чи рот трубку. Якщо трубка введе­на в рот, то закривають пальцями ніс, і навпаки, якщо вона введена в ніс, то рот повинен бути закритим. Той, хто подає допомогу, вдуває повітря через трубку хворому в ритмі 15—20 разів за 1 хв. Якщо такої трубки нема, мож­на на рот покласти шматок складеної удвічі марлі і вдувати через неї повітря потерпілому прямо в рот, затиснувши пальцами носа. Одночасно зі штучною вентиляцією легень виконують масаж серця. Це роблять у положенні потерпі­лого на спині та на твердій основі (грунт, асфальт, стіл, щит тощо).

Якщо у хворого є серцебиття, пульс на судинах рук чи хоча б на великих су­динах, але нема дихання, обмежу­ються штучною вентиляцією легень, яку виконують до появи спонтанного дихан­ня. Штучну вентиляцію легень за відсутності серцебиття проводять 15 хв.

Потерпілому із зовнішньою артеріальною (виливання червоного кольо­ру крові пульсуючим струменем) кро­вотечею потрібно накласти на ногу чи руку вище від рани (у верхній третині) джгут або добре їх перетягнути (до зу­пинення кровотечі) гумовою трубкою чи іншим підручним засобом (пояс, бинт тощо) і трохи підняти вгору.

Непритомного чи лежачого потер­пілого із переломом, як і інших тяжко травмованих, до приїзду машини "швидкої допомоги" або іншого транс­порту треба захистити від холоду, спе­ки, дощу, у разі потреби зігріти.

Потерпілих з легкими травмами (що не були в стані непритомності), за відсутності тяжких розладів серцевої діяльності та дихання, а також хворих з накладеним джгутом чи переломом кісток ступні або кисті, взимку можна у міру можливості перенести до приїзду машини "швидкої допомоги" для зі­грівання в приміщення. У наших умо­вах першу допомогу подають головним чином спеціальні медичні бригади "Швидкої допомоги", в складі яких зви­чайно є лікар, рідше фельдшер. Ці бри­гади оснащені всім потрібним для термі­нової першої допомоги: для здійснення реанімаційних заходів (штучної венти­ляції та масажу серця), зупинки крово­течі з зовнішніх великих судин, накла­дання транспортної іммобілізації у разі перелому довгих трубчастих кісток ніг та рук, боротьби з травматичним шо­ком (аналгетики, серцеві засоби, гідро­кортизон, протишокові рідини тощо). Потерпілих з тяжкою травмою в стані шоку чи із загрозою його розвитку в най­ближчий час терміново транспортують у найближче хірургічне відділення ра­йонної, міської чи обласної лікарні, в яких проводиться як лікування критич­них розладів, так і всебічне обстеження.