Поняття про регуляторну функцію нервової системи

Сторінка 1

Нервова система – це сукупність нервових клітин та їхніх відростків, розсіяних в тілі тварини або сконцентрованих у певні спеціалізовані утвори, зв`язані провідними шляхами з різними органами і тканинами організму тварини і людини. Нервова система не розвинена в одноклітинних тварин і нижчих багатоклітинних. У кишечнопорожнинних вже є диференційовані нервові елементи (нервові клітини й волокна). Внаслідок ускладнення нервової системи в процесі еволюції тваринного світу відбулася концентрація нервових клітин та сталося розмежування нервової системи на центральний і периферичний відділи. У хребетних тварин і людини виникали диференційовані складні нервові форми – головний і спинний мозок, а також особливий відділ нервової системи – вегетативна нервова система. Нервова система і найважливіші органи чуттів розвиваються з зовнішнього зародкового листка – ектодерми. У хордових вся центральна нервова система представлена нервовою трубкою, яка міститься на спинній стороні тіла. Передній кінець трубки звичайно розширений і утворює головний мозок, задня циліндрична частина трубки дістала назву спинного мозку. У зародка центральна нервова система закладається у вигляді повздовжньої смужки потовщеної ектодерми, яка заглиблюється, утворюючи спостерігається нерідко й у зародків безхребетних, але в них вона не замикається у трубку.

В процесі пристосування вищих тварин і людини до умов навколишнього середовища головну роль відіграє нервова система. Вона забезпечує постійний

зв`язок організму з зовнішнім світом через вроджені (безумовні) і набуті (умовні) рефлекси, а також координацію і регуляцію діяльності внутрішніх систем організму.

Нервовий центр фізіологічної функції організму людини, хребетних і деяких безхребетних тварин у природних умовах існування. Кожний нервовий центр складається з утворів різних відділів центральної нервової системи; ці утвори функціонують як єдине ціле. Найважливіше значення мають ті елементи нервового центра, які сприймають імпульси (аферентні неврони), що надходять від рецепторів; саме ці елементи нервового центра входять до складу аналізаторів. Еферентні неврони, по яких імпульси спрямовуються до відповідних органів, відіграють виконавчу роль. У природних умовах існування організму спостерігається чітка взаємодія між нервовим центром різних фізіологічних функцій.

Матеріальною основою психіки людини є нервова система, яка включає декілька взаємопов`язаних систем. У пристосуванні організму до зміни середовища існування визначальну роль грає центральна і периферична нервова система. В найбільш загальному вигляді до центральної нервової системи відноситься головний мозок і спинний мозок.

В глибині мозку розміщені біль древні по часу формування відділи, які забезпечують діяльність вегетативної нервової системи. Тут же розміщується спеціальний утвір – лімбічна система з ретикулярною формацією, яка забезпечує прояви емоцій (почуттів). Видалення або подразнення окремих ділянок лімбічної системи призводить до появи емоцій люті, страху, задоволення і т. ін.

Вегетативна нервова система здійснює регуляцію роботи внутрішніх органів, процесів обміну, кровообігу, травлення, дихання, виділення.

Поширена раніше фраза „всі хвороби від нервів” трансформувались у „всі хвороби від стресів”. І не без підстав. За даними Всесвітньої організації охорони здоров я, 45% всіх захворювань пов`язані зі стресом, а деякі спеціалісти вважають, що це цифра в 2 рази більша. Але ось інший факт; 30-50% відвідувачів поліклінік – це практично здорові люди, які потребують лише деякої корекції емоційного стану.

Однак автор вчення про стрес Ганс Сельє вважає, що стрес може бути корисним, сприяючи підвищенню адаптивних можливостей організму, і навіть називає його „гострою приправою до повсякденної їжі життя” стверджуючи, що за певних умов стрес є хвороботворним. В останньому випадку психічні переживання, пов язані зі стресом, можуть призвести до патологічних змін в організмі і в результаті – до захворювань внутрішніх органів або, як їх ще називають, психоматичних хвороб („сома” – по латині „тіло”). Однак психіка людини може бути як причиною виникнення стресів, так і найсильнішим проти них захистом.