|
Сторінка 6 В Україні вивчається можливість впровадити три форми медицини: державну, приватну і страхову. На відміну від перших двох, остання форма в Україні ще не діє, хоча певні розробки в ціому напряку вже існують.
У 1992 році Конгрес українських націоналістів висунув однією з перших своїх задач розробку програми “Здоров’я”, яку у Львівській обласній організації очолив Богдан Трач. Консультативну аналітичну допомогу в розробці концепції надало інноваційне суспільство “Стяг Орліка”, що об’єднує соціологів, фінансистів, економістів і представників інших спеціальностей. У основу концепції національної страхової медицини України був покладенийі досвід Східної Німеччини, де основною ланкою медичного обслуговування стала домашня медицина, максимально наближена до населення. Богдан Трач і економіст Володимир Самохвалов пропонують створити 4 страхових соціальних медичних фондів (СМФ) “Здоров’я”, фінансовою базою яких буде або 10% акцій підприємств України, які передаються СМФ протягом приватизації, або нарахування на страхові поліси підприємств, організацій, громадян, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю.
Працівники підприємств і установ України, частина майна яких перебуває в СМФ, стають власниками страхових полісів, отримують страхові медичні чекові книжки, за якими СМФ оплачує лікування, консультації, перебування в медичній, реабілітаційній установі, виклик швидкої допомоги, придбання необхідних ліків в процесі лікування (за рецептом лікаря), страхову компенсацію під час хвороби. Фінансові ресурси СМФ вкладають в комерційні, інвестиційні, ощадні банки в формі короткострокових і довгострокових кредитів і фінансового резерву. Проценти з кредитів безпосередньо будуть йти на розрахунки по страхових полісах. Одночасно СМФ співпрацює з біржею цінних паперів, вкладаючи кошти в акції підприємств. Також система СМФ повинна стимулювати економіку шляхом інвестицій в фармацевтичну галузь, виробництво медичної техніки, наукові дослідження в медицині. Концепція передбачає і зміна системи підготовки медичних кадрів.
7. Необхідні ресурси та умови
Для впровадження в дію усіх вищезгаданих пропозицій необхідні відповідні ресурси та умови.
Не має сумніву, що відсутністю попиту українська медицина не страждає, хворіють багато та часто. Але чи є цей попит платоспроможним? На жаль, відповідь – ні, український попит не є платоспроможним, ані держава, ані населення не мають відповідних коштів. Отже, як завжди необхідним ресурсом є капітал, який сьогодні можуть надати підпрємства через страхові компанії.
Відповідно, якщо в Україні буде спостерігатися економічне зростання та відбудеться збільшення реальних доходів населення, то це позитивно вплине і на медичну галузь.
Наступною необхідною компонентою є присутність на медичному ринку фахівців з економічних та фінансових питань. З переходом до ринкової економіки, елементи ринку (на жаль не сам ринок) з'являються в усіх сферах, в тому числі і в медицині. Якщо “медиками“ Україна є відносно забезпечена, то, окрім декількох страхових компаній, професіональним фінансовим плануванням медицина не забезпечена. Тобто необхідною є підготовка відповідних кадрів.
Важливим моментом є і відповідна правова база. На сучасному етапі необхідною є її детальна розробка для вільного функціонування приватної медицини. Ефективне законодавство може зменшити величину тіньового медичного ринку, й збільшити кількість податкових надходжень до бюджету. Надання більшої кількості прав приватним лікарям дозволить збільшити спектр приватних послуг та прискорить розвиток приватної медицини.
8. Висновки
Якщо казати проконкурентоздатність медицини в Україні, то можна казати про декілька моментів.
По-перше, медичні кадри України є кваліфікованими й професійними. Незважаючи на зарплату державного лікаря, конкурс в медичні ВУЗи хоча і зменшується, але все ще є високим. Тобто, українські лікарі є конкурентоздатними, але якщо ситуація не зміниться на краще, то можливо відтік медичних кадрів за кордон посилиться, а підготовка кадрів буде значно відставати від технічного розвитку медичної галузі.
|
Сайт
