Втрати, смерть і горе

Сторінка 6

Оточуючі повинні зрозуміти, наскільки збентеженою є хвора людина, повинні бути готові простягнути йому руку допомоги. Величезну роль тут відіграє священик. Допомогти хворому об­пертись на свої духовні сили - означає допомогти йому підня­тись над своєю хворобою.

Припинення життя відбувається поступово, навіть при, зда­валося б, миттєвій смерті. Отже, смерть є процесом, і в цьому процесі можна виділити кілька стадій: преагонію, агонію, клінічну і біологічну смерть.

Преагонія характеризується різною тривалістю (години, доби). В цей період спостерігається задишка, зниження артері­ального тиску до 60 мм рт. ст. і нижче, тахікардія. У людини спостерігається затьмарення свідомості. При розвитку у пацієнта термінального стану необхідно обов'язково проінформувати про це родичів.

Агонія (від грецького agonia - боротьба) спочатку спостері­гається деяке підвищення артеріального тиску, збільшення ча­стоти серцевих скорочень, іноді навіть відновлення свідомості (недовготривале, до декількох хвилин). Потім за цим, здавало­ся б, покращанням настає різке падіння артеріального тиску (до 10-20 мм рт.ст.), серцеві скорочення сповільнюються до 20-40 за хвилину, дихання стає нерівномірним, поверхневим, з рідкими короткими і глибокими дихальними рухами і, нарешті, зовсім припиняється, свідомість втрачається. Відбувається са­мовільний сечопуск і дефекація. Зіниці розширюються, зникає рогівковий рефлекс. Спостерігаються загальні тонічні судоми, знижується температура тіла. Тривалість агонального періоду в пацієнтів, які помирають від хронічних захворювань - декілька годин. Ця стадія характеризується припиненням усіх функцій організму і водночас надзвичайним напруженням захисних пристосувань, що вже втрачають свою доцільність.

Клінічною смертю називають такий стан, коли всі видимі ознаки життя вже зникли (припинилося дихання і робота сер­ця), однак обмін речовин, хоч і на мінімальному рівні, але ще триває. На цьому етапі життя може бути відновлене.

Ознаками клінічної смерті є:

- відсутність реакції зіниць на світло;

- відсутність дихання;

- відсутність пульсу на соннійартерії;

- відсутність свідомості.

Клінічна смерть триває 5-6 хвилин.

Саме тому в стадії клінічної смерті проводять реанімаційні заходи з метою повернення людини до життя.

Біологічна смерть характеризується незворотними зміна­ми в організмі.

Краще не залишати близьких наодинці з помираючим або померлим. Медична сестра повинна бути готова надати їм пси­хологічну підтримку, посадити, дати води. Вмирання - це роз­пад цілісності організму. Організм перестає бути саморегулюю­чою системою. Спочатку руйнуються ті елементи, які об'єдну­ють організм у єдине ціле. Це, насамперед, нервова система. Найчутливіша до гіпоксії - кора великих півкуль головного мозку. Спочатку виникає активація клітин головного мозку, яка спричиняє рухове збудження, прискорення дихання і пульсу, підвищення артеріального тиску, а потім настає гальмування.

Біологічна смерть супроводжується:

• зупинкою діяльності серця;

• зупинкою дихання;

• розслабленням м'язів;

• охолодженням тіла до температури навколишнього середовища.

З'являються трупні плями синьо­го кольору на нижніх частинах тіла. Лікар фіксує факт смерті і записує в карті стаціонарного хворого день і час.

Після того, як лікар зареєстрував факт смерті, необхідно:

1) поставити ширму біля ліжка померлого або вивезти ліжко в інше приміщення;

2) забрати подушку;

3) зняти одяг з померлого;

4) положити померлого на спину, закрити очі, підв'язати нижню щелепу, розігнути кінцівки;

5) накрити померлого простирадлом.

Рекомендована література

1. Ариес Ф. Человек перед лицом смерти. Пер. с франц. -М., - 1992. - 526с.

2. Вич Р. Модели моральной медицины в эпоху револю­ционных изменений // Биоэтика: проблемы и перспек­тивы. - М.: ИФРАН, 1992, - С. 36-46.

3. Грофф С., Хелифакс Д. Человек перед лицом смерти. -К., 1996.

4. ИванюшкинА.Я. Профессиональная этика в медицине. -М., 1990. - 222 с.