Втрати, смерть і горе

Сторінка 4

8) Дотримуйтесь усталеного порядку (певного режиму). Якщо можливо, сприяйте тому, щоб людина перебувала в своє­му звичному життєвому режимі. Це може допомогти їй подо­лати кризу, вийти з шоку значно швидше. Наприклад, прийма­ти їжу три рази на день або вдягатися кожного ранку.

Медичні сестри повинні допомагати долати кризу в бага­тьох різних ситуаціях. На роботі ми можемо мати справу з кризами пацієнтів, родичами пацієнтів та персоналом установ. Вдома і в особистому житті ми можемо мати справу з нашими власними кризами або кризами сім'ї, родичів, друзів та сусідів. Розпізнаючи кризи та фази криз і розуміючи, як можна їх долати, ми можемо бути дієвими в тому, щоб краще розробля­ти для людей навички швидшого подолання розвитку кризи, які не менш важливі, ніж навички швидшого подолання самої хвороби.

Відчуття втрати - це глибоке і сильне страждання, викли­кане втратою близької людини. Рафаель описує емоційну ре­акцію на втрату як поєднання душевного болю, смутку, гніву, безпорадності, відчуття вини і розпачу.

Стадії емоційної реакції:

1. Шок. Людина знаходиться в стані оціпеніння, відчуває порожнечу, тривогу і страх. Виникає відчуття нереальності того, Що відбувається, з'являються думки про самогубство. Важко зосередитись, людина часто плаче, кричить чи сміється.

2. Відчай (заперечення). Відчуття гніву, вини, госторої туги, відчуття несправедливості того, що відбувається. Людина по-

чинає уникати оточуючих, у неї порушується пам'ять. Особли­во важкі перші п'ять тижнів. Відчай продовжується більше як півроку і може виникати протягом декількох наступних років. Із часом змінюється на смуток і відчуття безпорадності.

3. Визнання.

4. Адаптація. Апатія і депресія. У цей період нерідко з'яв­ляється безсоння, головний біль, порушення апетиту та інші захворювання різних органів і систем, спровоковані стресом (запороговим збудженням).

Патологічні реакції втрати

Реакція втрати вважається патологічною, якщо вона суп­роводжується надмірним емоційним вибухом, надто довгим чи повністю відсутнім. Гнів - це емоційна реакція, яка відтворює неприйняття того, що відбувається.

При патологічній реакції втрати людина може годинами розповідати про померлого й обставини його смерті.

Мета втручання в кризових ситуаціях

Відновити психологічну рівновагу, допомогти пацієнтові набути контролю над собою і над ситуацією.

Принципи:

- втручання повинно бути своєчасним, активним і рішу­чим;

- створіть атмосферу духовної близькості, боріться з відчу­женням;

- шукайте підтримки сім'ї та суспільства;

- пам'ятайте, що найбільш важкі переживання виникають у перші дні після смерті близької людини;

- не посилюйте страждань хворого;

- не затягуйте лікування, плануйте курс психотерапії на шість тижнів (одна бесіда в тиждень).

10 порад для тих, хто переживає горе:

1. Дайте вихід хвилюванням, не стримуйте почуттів, не соромтесь плакати.

2. Поговоріть про своє горе з друзями. Не приховуйте того, що сталося. Попросіть поради, але не переобтяжуйте друзів скаргами.

3. Зосередьтесь на сьогоденні. Постарайтесь не думати про нещастя, яке сталося. Дивіться в майбутнє з надією.

4. Не старайтесь вирішувати відразу всі труднощі.

5. Якщо знаєте, що робите, дійте швидко і рішуче. Дійте згідно з розробленим планом.

6. Не залишайтесь на самоті, постарайтесь зайнятись чи­мось іншим. Будь-яке заняття - спорт, театр, клуби - піде вам на користь.

7. Не зганяйте зла на інших. Стримуйте в собі злість і во­рожість, особливо спрямовані на членів сім'ї.

8. Щоденно займайтесь фізкультурою: ходьбою, плаван­ням, гімнастикою.

9. Дотримуйтесь розпорядку дня. Звичний уклад життя (регулярний прийом їжі, робота в домі) приносить відчуття за­хищеності. Не засиджуйтесь допізна і постарайтесь перед сном не думати про своє горе.

10. Якщо потрібна допомога, зверніться до лікаря, вам та­кож допоможуть у церкві.

Повідомлення про нещастя:

- лікар або офіцер міліції повинен повідомити родичів осо­бисто, а не телефоном;