Жири і мила

Сторінка 2

Згадаємо, що рідкі жири відрізняються від твердих тільки не-насиченістю свого складу — наявністю подвійних зв'язків у вугле­водневих радикалах. Отже, як рідкі ненасичені кислоти можна перетворити в тверді приєднанням до них водню, так само й рідкі жири можна перетворити в тверді.

Суть способу полягає в тому, що крізь нагріту суміш олії з тонко подрібненим каталізатором (нікелевим або мідно-нікелевим) пропускають водень під тиском. Водень приєднується в місці подвійних зв'язків у вуглеводневих радикалах, і олія перетворюється в твердий жир, наприклад:

У промисловості процес гідрування здійснюють у ряді послі­довно з'єднаних автоклавів безперервним методом. Проходячи через систему автоклавів, жир дедалі більше гідрується, внаслідок чо­го набуває вигляду маси, схожої за своєю консистенцією на сало. Тому гідровану олію називають ще саломасом. Від каталізатора саломас відокремлюють фільтруванням.

Гідрований жир — повноцінний продукт для виготовлення мила, а при використанні певних сортів олій — і для харчових потреб, наприклад для виготовлення маргарину.

Синтетичні миючі речовини. Виробництво мила потребує вели­кої витрати жирів. Але жири — дуже цінний продукт харчування. Щоб зберегти їх для народного споживання, мило слід добувати з нехарчової сировини. Органічна хімія створює такі можливості.

Згадаємо, що до складу мила входять солі карбонових кислот. Тепер такі кислоти добувають у промисловості окисленням вугле­воднів, які входять до складу парафіну. Процес проводять в апа­ратах колонного типу, продуваючи крізь розплавлену суміш вугле­воднів повітря при температурі близько 120 °С у присутності сполук марганцю як каталізатора. При цьому молекули вуг­леводнів розриваються і кінцеві групи, що утворюються, окислю­ються в карбоксильні, наприклад:

Внаслідок цього утворюється суміш різних кислот та інших кисневмісних органічних сполук; цю суміш розділяють. Нейтралізацією кислот добувають солі, з яких (у суміші з наповнювачами) ви­робляють туалетне і господарське мило.

Мило, яке добувають із синтетичних кислот, за своєю хімічною природою аналогічне до звичайного мила: воно має і його недолі­ки, наприклад, погано миє в твердій воді. Тому тепер усе ширше розвивається виробництво миючих засобів іншого типу.

Одним з видів синтетичних миючих засобів є сіль кислих складних ефірів вищих спиртів і сірчаної кислоти. Схему добування її в загальному вигляді можна зобразити так:

За будовою такі солі подібні до солей, що входять до складу звичайного мила: вони також складаються з нерозчинного у воді довгого вуглеводневого лан­цюга і розчинної функціональної групи атомів. Тому вони, як і мило, поверхнево-активні й мають добру миючу дію. На відміну від звичайного мила таю речовини не втрачають миючих властивостей у твердій воді, бо їх , кальцієві й магнієві солі, що утворюються при цьому, розчинні; отже, поверхнево-активна речовина залишається у воді, а не випадає в осад.

Синтетичні миючі речовини входять до складу таких добре відомих пральних порошків, як «Астра», «Лотос», «Ера» тощо.

Виробництво синтетичних миючих засобів — один з напрямів сучасної промисловості органічної хімії, які особливо швидко роз­виваються.

Миючі засоби в процесі їх використання не руйнуються; пот­рапляючи із стічними водами у водойми, вони можуть забруднюва­ти навколишнє середовище. Тому, створюючи нові препарати, праг­нуть забезпечити не тільки високі миючі властивості, а й здат­ність до наступного знищення їх у природі деякими видами мікро­організмів у процесі життєдіяльності.

Мила та інші мийні засоби

Мила — це солі вищих карбонових кислот. Звичайні мила складаються переважно із суміші солей пальмітино­вої, стеаринової і олеїнової кислот. Натрієві солі утворю­ють тверді мила, калійні солі — рідкі мила.

Мила добувають гідролізом жирів за наявності лугів:

Звідси реакція, зворотна етерифікації, дістала назву реакції омилення.

Омилення жирів може відбуватися і за наявності сульфат­ної кислоти (кислотне омилення). При цьому добувають гліцерин і вищі карбонові кислоти. Останні обробкою лугом або содою перетворюють на мила.