Обірвана струна

Сторінка 2

В кімнаті було тихо і темно. Цей надзвичайний спокій тільки раз у раз переривав старовинний годинник, що висів недалеко від книжкової шафи. Пройшла година . За нею друга й третя. Андрій запізнювався. Материнське серце нестримно калатало, передвіщаючи якесь лихо, а яке саме, вона ще й сама не знала. Раптом Наталя почула, як хтось намагається відкрити двері. Щось зсередини їй підказувало: це був він. Вона швидко відчинила – і завмерла. На порозі стояв Андрій, але не той, якого вона знала і кого так довго і нетерпляче чекала, а зовсім інша людина – він був під кайфом. Щоправда, Наталі тоді здалось: син був просто п’яний, і завтра все буде краще. Але ставало тільки гірше. Андрій почав десь надовго пропадати, а разом з ним почали пропадати з дому різні речі. Спершу не стало грошей , потім коштовностей, серед яких була і Наталина весільна обручка. Через місяць пропав старий годинник, і тепер в кімнаті було зовсім тихо.

Бідолашна мати нічого не розуміла: що могло статися з її сином, що він так сильно змінився? Відповідь виявилась, на диво, проста та банальна. Рано чи пізно це мало трапитись.

І от одного дня вона знайшла шприц, подивилась йому у вічі і все зрозуміла. Його очі вже не були дзеркалом душі, або в нього просто вже не було її. Андрій перетнув межу, за якою ховалось забуття та невідомість. Свою колишню жагу до знань він втамував наркотиками, які зробили його замкнутим, дратівливим та байдужим до всього. Мати погрожувала, плакала, а потім благала його зупинитись, але було занадто пізно. Відчувши раз ломку, він боявся її повернення, як нічних страхіть, і знав, що наступного разу вже не витримає. Та магія згубної насолоди ефемерна, а за кожний злочин повинна бути розплата. Стрімкий політ обірвався раптовим падінням…

У Андрія закрутилась голова, і він приліг на краю ліжка. Та замість очікуваного полегшення біль тільки посилився. Його мучила спрага, нудота і сильно болів живіт. Хлопець спробував підвестись, та ледь не впав – тіло його не слухалось. Йому ставало все гірше й гірше. Андрія кидало то в жар, то в холод; його корчило від болю, і крики сина були для матері, як кинджал в серце. Він кликав її на допомогу, а вона була не в силі щось зробити: тільки плакала та молилась, щоб Господь позбавив її дитя страждань. Зараз це могла зробити тільки чергова доза наркотиків, якої в Наталі, на жаль, не було.

Крики тимчасово припинились. Зібравши свої останні сили, Андрій трохи підвівся з ліжка і на колінах, бо не було сил підвестись, попрямував до ванни. Там він розбив дзеркало, і одним із уламків перерізав собі вени…

Після всього, що трапилось, Наталя могла легко відмовитись від сина. Але не зробила цього. Вона залишилась з ним і завжди була поруч в потрібну хвилину. У тому, що сталося з Андрієм, вона звинувачувала себе: “Це все моя вина, моя! Якби я тільки, якби .” Раптом двері операційної широко відчинились. Погляд, сповнений надією, втупився в людей у білих халатах. А потім .

Все. Кінець. Далі трагічну кіноплівку життя засвічено вічністю. Лікарі безпорадно розводили руками .

.

Обірвалася струна. Але через це не варто засмучуватись. Адже її можна замінити на нову, і арфа знову заграє, як колись: тихо, легко, неперевершено . Її ніжна мелодія, схожа на пісню небесних янголів, закружляє в осінньому падолисті і розповість нам чимало казок, але суть в них одна – милосердя!