Судово-медична експертиза при раптовій смерті

Сторінка 6

При туберкульозі легень, особливо фіброзно-кавернозній формі, виявляють заповнені гноєм каверни. Вони можуть прориватись у порожнину бронха, що призводить до смерті від аспірації крові у дихальні шляхи. Починаючи з 1990 р. захворюваність та смертність від усіх форм туберкульозу в Україні має тенденцію до підвищення (рис 10).

У разі смерті від бронхіальної астми легені трупа емфізематозно розширені, бронхи закриті в’язким слизом. При гістологічному дослідженні виявляють еозинофільну і круглоклітинну інфільтрацію міжальвеолярних перетинок і гіпертрофію м’язових волокон бронхів.

При смерті від бронхоектатичної хвороби виявляють зміни у бронхах, які мають вигляд мішків з гноєм або слизом.

6. Раптова смерть від хвороб органів травлення

До раптової смерті можуть призвести перфоративна ви­разка шлунка і дванадцятипалої кишки, злоякісна пух­лина, варикозне розширення вен стравоходу, які уск­ладнюються гострою крововтратою, раковою інтоксика­цією або перитонітом. Ці ускладнення разом з хворобами, що їх зумовили, виявляють досить швидко під час розтину трупа, який доповнюють гістологічним дослідженням.

Іноді раптова смерть може настати від гострого геморагічного панкреатиту або некрозу підшлункової залози, яка збільшена у розмірах, набрякла, має крововиливи. В черевній порожнині часто може бути кров’янистий випіт. Враховуючи те, що підшлункова залоза часто змінюється внаслідок аутолітичних процесів, діагноз встановлюють після її гістологічного дослідження, коли виявляють некроз тканин залози, тромбоз її судин та лейкоцитарну інфільтрацію.

Раптова смерть можлива і при цукровому діабеті, коли на фоні гіпоінсулінемії розвивається діабетичний кетоацидоз. Під час дослідження трупа характерних ознак не виявля­ють, за винятком можливої атрофії підшлункової залози. Ді­агноз діабетичного кетоацидозу як причини смерті встановлюють на підставі різкого збільшення вмісту глюкози у кро­ві (до 22,2-28 ммол/л у крові стегнової вени при нормі 2,22-3,33 ммоль/л) або підвищеного рівня глюкози в склопо­діб­­ному тілі ока та наявності у ньому кетонових тіл (ацетону). Якщо в організм було введено значно вищу за не­об­хідну кількість інсуліну, смерть може настати від гіпоглікемічної коми. Її діагностують на підставі зникнення глі­когену з клітин чотиригорбикового тіла головного мозку.

7. Раптова смерть від хвороб центральної нервової системи, сечостатевих органів, інфекційних хвороб та під час вагітності

Хвороби ЦНС до раптової смерті найчастіше призводять у молодому віці. Пухлини мозку та його оболонок іноді перебігають із незначною симптоматикою, тому смерть внаслідок ускладнення крововиливом у пухлину і мозок та гострим набряком — стисканням мозку настає раптово. При дослідженні трупа виявляють пухлину, яку обов’язково досліджують гістологічно.

В окремих випадках причиною раптової смерті може бути епілепсія. Механізми раптової смерті при цій хворобі досі нез’ясованій, проте вважають, що вона настає внаслі­док розвитку незворотної аритмії серця симпатичного генезу. Морфологічні ознаки смерті від епілепсії неспецифічні, але виявляються пошкодження тіла — садна, синці і прикушення язика, які є наслідком судомного пері­оду епілептичного припадку. При дослідженні головного мозку виявляють стовщення і помутніння м’якої мозкової оболонки. Іноді спостерігаються зрощення між мозковими оболонками і мозковою тканиною, стоншення сірої речовини в ділянці кори і ядер основи, розширення бічних шлуночків мозку і зморщення амонова рога, в якому при гістологічному дослідженні виявляють дистрофічні зміни або відсутність нейронів.

Для запальних процесів у головному мозку та його оболонках характерні їх гнійні зміни.

З інфекційних хвороб до раптової смерті найчастіше призводить грип. У разі смерті від грипу виявляють характерне набухання слизової оболонки дихальних шляхів, дрібні крововиливи в неї, а також значний набряк і повнокров’я головного мозку та його оболонок. Досить часто грип ускладнюється пневмонією вірусно-бактеріальної природи, яка має геморагічний характер. Тому легені на розрізі строкаті через наявність запальних і некротичних ділянок. Діагностика причини смерті доповнюється гістологічним дослідженням різних відділів дихальних шляхів, головного мозку, під час якого виявляють мікроциркуляторні порушення кровообігу. Обов’язковим є вірусологічне дослідження — виявлення імунофлюоресцентним методом у мазках-відбитках з поверхні верхніх дихальних шляхів і розрізу легень вірусних антигенів.