|
Сторінка 3 При оперативному лікуванні переломів хребта широко застосовують внутрішню фіксацію ушкодженої ділянки хребта за допомогою фіксатора-стяжки дротом за остисті відростки, металевими пластинками. При цьому в післяопераційному періоді хворий стає мобільним. Запропоновані різні способи та металеві конструкції для внутрішньої та зовнішньої фіксації.
Переломи та переломовивихи хребта, які супроводжуються ушкодженням спинного мозку.
В 20% травми хребта супроводжуються ушкодженням спинного мозку та його корінців.
Ушкодження спинного мозку: крововилив, забій, стиснення, розчавлення.Чим вище рівень перелому чи переломовивиху хребців, тим частіше трапляється його ушкодження.
Ушкодження спинного мозку може бути частковим чи повним. Рівень ушкодження визначається клінічно за зонами сегментарної іннервації. При ушкодженні на рівні нижньошийних хребців (С5-С7) – повна тетраплегія та порушення тазових органів. С7-Th1 – розділення іннервації плечового сплетення (за типом паралічу Клюмпке – Дежеріна на верхніх кінцівках та паралічем всіх м’язів нижче ушкодження, та с. Горнера – звуження зіниць та очних щілин, западання очних яблук. На нижніх рівнях – нижньою параплегією з розладами функції тазових органів.
Для діагностики звуження спинно-мозкового каналу та стиснення спинного мозку застосовуються ліквородинамічні проби Квекенштедта та Стуккея та визначають лікворний тиск (в нормі 100-200 мм чи 60 крапель на 1 хв.).
Найбільш інформативна комп’ютерна томографія, МРТ яка дає можливість отримати точну інформацію про стан усіх структур обстежуваного хребця, спинно-мозкового каналу та диску.
Застосовується контрастна мієлографія та томомієлографія.
Клініка: внаслідок порушення трофіки виникають пролежні, набряк кінцівок. Згодом в’ялі паралічі переходять у спастичні зі стійкими згинально-привідними контрактурами. Виникають ускладнення: цистіт, пієлоцистит, пієлонефріт з наступним уросепсісом, від якого хворі вмирають.
Лікування:Заходи для поліпшення загального стану хворого, усунення стиснення спинного мозку в перші години – декомпресивної ламінектомії.
Переломи дужок хребців можуть також бути причиною стиснення спинного мозку. Також виконується декомпресивна ламінектомія.
Траматичний спондилолістез.
Найчастіше трапляється траматичний спондилолістез IV чи V поперекового хребця. Сповзання вищележачого тіла хребця уперед, на рівні міжхребцевого диска, виникає внаслідок двобічного перелому дужок зміщуваного хребця або на грунті природженого спонділолізу.
Клініка: біль, „сідлоподібна” анестезія ділянки промежини та сідниць, параліч сфінктирів прямої кишки та сечового міхура.
Лікування: одномоментне вправлення під наркозом. При несвіжому випадку вправлення проводиться поступово за допомогою витягання.
Оперативне лікування: корпородез. Ушкодження кісток таза.
Становлять 4-7% від усіх переломів кісток скелета. Виникають внаслідок прямої травми (падіння з висоти, ДТП, обвалах в шахтах.
Множинні переломи таза відносяться до тяжких травм з великою смертністю на дошпитальному етапі (1%).
В 30% супроводжується важким шоком, який зумовлений при нестабільних переломах тазу подразненням великої зони іннервації та масивною крововтратою (2 і більше л. крові ) з лакун губчастих кісток так і періостальних судин.
Летальність при тяжких ушкодженнях досягає 20%. Поєднане пошкодження внутрішніх органів зумовлює тяжкість стану хворого на невідкладних хірургічних заходів.
Класифікація переломів тазу:
1. Крайові переломи (ості, крила клубової кістки, сідничного горба, куприка, крижової кістки, нижче крижово-клубового суглоба- переломи без пошкодження тазового кільця.
Тазове кільце утворене симфізом, lina terminalis(суміжною лінією та мисом тазу.
2. Переломи без порушення цілості тазового кільця: переломи гілок однієї або двох лобкових кісток, одно- або двобічні переломи сідничної кістки, з одного боку –перелом гілки лобкової кістки, з друвого – сідничної.
|
Сайт
