Здоровий спосіб життя в контексті ноосферного мислення та фактори, які впливають на ставлення до індивідуального здоров’я

Сторінка 1

В цілому проблема здоров’я людини поставлена сьогодні в один ряд з такими фундаментальними науками як біологія, фізика, хімія. По своїй практичній значимості, вона вважається однією із найскладніших проблем сучасної цивілізації.

Узагальнюючи погляди фахівців відносно феномену здоров’я, можна сформулювати ряд аксіоматичних положень: 1) абсолютного здоров’я не існує. Це ідеал; 2) жодна людина не буває здоровою впродовж всього життя; 3) кожна людина може бути здоровою у відповідних умовах життя (умови сприятливі для однієї людини можуть бути несприятливі для іншої).

При всій важливості поняття здоров’я не так просто дати йому вичерпну характеристику. Опираючись на висновки П.І. Калью (1988) можна виділити домінуючі підходи в цьому плані : 1) нормальна функція організму на всіх рівнях його організації (оптимальне протікання біофізичних, біохімічних і фізіологічних процесів, які сприяють індивідуальному виживанню і розмноженню); 2) динамічна рівновага між внутрішним і зовнішним середовищем; 3) здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій; 4) властивість організму адаптуватися до постійних змін життя в оточуючому середовищі; 5) відсутність недуг; 6) повне фізичне, духовне і соціальне благополуччя. Беручи до уваги аналіз сутнісних ознак здоров’я можна виділити декілька його моделей: медичну, біомедичну, біосоціальну та ціннісно-соціальну моделі.

Здоров’я – цінність для людини, необхідна передумова для повноцінного (якісного) життя задоволення матеріальних і духовних потреб, участі в трудовій, соціальній, науковій, культурологічній та інших видах діяльності. Саме тому ціннісно- соціальна модель здоров’я в найбільшій мірі відповідає визначенню здоров’я, сформульованого ВОЗ.

Необхідно звернути увагу на те, що одні автори (Гарбузов В.И., 1995) трактують поняття здоров’я як стан, інші (Казначеев В.П., 1983; Апанасенко Г.Л.,1 998) як динамічний процес. Проте, здоров’я необхідно розглядати в органічній єдності процесу збереження і розвитку психофізіологічних функцій, працездатності і соціальної активності при максимальній тривалості життя, яка залежить від багатьох чинників, в тому числі від способу життя.

В стратегічному відношенні особливо великого ефекту в цьому аспекті можна очікувати, якщо сконцентрувати зусилля на вивченні факторів, які впливають на ставлення особистості до власного здоров'я.

Метою даної роботи було вивчення ймовірних чинників, які формують спосіб життя і ставлення людини до індивідуального здоров'я.

Результати дослідження. Спосіб життя – це одна з найважливіших біосоціальних категорій, яка інтегрує уявлення про відповідний тип життєдіяльності людини (Никифоров Г.С.,2003). Він характеризується особливостями повсякденного життя людини, яке охоплює його трудову діяльність, побут, форми дозвілля, участь в громадському житті, матеріальні і духовні потреби, норми і правила поведінки тощо. В даний час, доведено, що із сукупності всіх факторів детермінуючих здоров’я людини, 55% припадає на спосіб життя. В свою чергу, до основних факторів, які визначають спосіб життя людини необхідно віднести: матеріальні умови життя, рівень загальної культури і освіченості, статеві, вікові і конституційні особливості людини, кількість здоров’я, якість довкілля, професію, особливості сімейних відносин і сімейне виховання, звички людини, можливості щодо задоволенння біологічних і соціальних потреб. При цьому, спосіб життя людини включає три категорії: рівень, якість і стиль життя (Лаптев А.К., 1998). Даючи оцінку кожної з цих категорій у формуванні здоров’я людини, необхідно відзначити, що при певних рівних можливостях перших двох (рівень і якість), які носять суспільний характер, здоров’я людини в значній мірі залежить від стилю життя, який має персоніфікований характер і визначається історичними і національними традиціями та індивідуальною схильністю.

Поняття „здоровий спосіб життя” – це концентрований вираз взаємозв’язку способу життя і здоров’я людини. Здоровий спосіб життя об’єднує все те, що сприяє виконанню людиною професійних, громадських і побутових функцій в оптимальних для здоров’я умовах. Він орієнтує діяльність індивідуму в напрямку зміцнення і розвитку індивідуального і суспільного здоров’я.