|
Сторінка 1
Сестринська справа – це наука, то як і будь-яка наука повинна мати свою наукову теорію, яка вивчає усі варіанти можливої поведінки медичних сестер у роботі з пацієнтом.
А якщо явище занадто велике і абстрактне тоді воно замінюється моделлю, що полегшує його вивчення і аналіз. Модель сестринської справи орієнтована на людину, а не на хворобу. Ця модель повинна бути пристосована до потреб пацієнтів, їхніх сімей і суспільства, надавати медичним сестрам широкий вибір ролей і функцій для роботи не тільки з хворими й вмираючими пацієнтами, але й зі здоровим контингентом населення.
На даний час у світовій практиці сестринської справи нараховується більше 30-ти концептуальних моделей сестринської допомоги. Вони містять основні положення:
· обстеження пацієнта;
· виявлення його проблем;
· встановлення сестринського догляду;
· планування сестринської допомоги;
· здійснення плану сестринських втручань;
· оцінка ефективності сестринського догляду.
Найбільше розповсюдження одержали 6 моделей:
1) еволюційно-адаптаційна (Канадська асоціація сестер);
2) модель поведінкової системи (Джонсон);
3) адаптаційна модель (Рай);
4) модель дефіциту самодогляду (Орем);
5) вдосконалена оздоровча модель (Аллен);
6) додатково доповнююча модель (Хендерсон);
7) модель по Маслоу.
1. Еволюційно-адаптаційна модель. Розглядає пацієнта як особистість, індивідуум. Джерелом проблем пацієнта є дійсні або потенційні зміни в його житті, особливо в критичні періоди, що роблять негативний вплив на стан здоров’я. Завданням сестри є надання допомоги пацієнту в досягненні і підтримці оптимального рівня здоров’я в критичні періоди життя. Сестра виступає в ролі наставника-координатора.
2. Модель розглядає пацієнта як поведінкову систему. Джерелом проблем пацієнта є функціональний і структурний стрес. Медсестра виступає в ролі регулятора і контролера. Засоби втручання це дії, які попереджують, захищають, стимулюють і розслаблюють пацієнта в ситуаціях функціонального або структурного стресу.
Очікуваний результат – адекватна поведінка пацієнта у відповідь на стресову ситуацію.
3. Адаптаційна. Джерелом проблеми пацієнта є дефіцит активності (пасивність) в результаті захворювання. Медична сестра навчає пацієнта адаптуватися до навколишнього оточення в період хвороби. Сестра виступає в ролі педагога-організатора. Засоби сестринського втручання є адаптація в результаті пристосування до умов, які змінюються.
4. Модель дефіциту само догляду розглядає пацієнта як істоту, яка може здійснювати сообслуговування.
Джерелом проблем пацієнта є нездатність здійснювати турботу про себе. Сестра виступає в ролі вчителя і контролера. Предмет втручання – порушення виконання компонентів самодогляду. Засіб втручання – асистування. Очікуваний результат – досягнення пацієнтом оптимального рівня самообслуговування.
5. Вдосконалена оздоровча модель Аллен розглядається через “сімейний фільтр”, визначається як вплив сім’ї на нього, так і вплив кожного індивідуума на сім’ю. Проблема пацієнта розглядається як проблема всієї сім’ї. Сестра виступає в ролі вчителя. Предметом втручання є втручання в сім’ю пацієнта. Засіб втручання – навчання відбувається в сімейному середовищі.
6. Додатково-доповнююча модель розглядає пацієнта у нерозривній сутності з його потребами, які людина повинна задовольнити для певної гармонії в цивілізованому суспільстві. Ця модель рекомендована європейським регіональним бюро ВООЗ для медичних сестер Європи.
Вірджінія Хендерсон виділяє 14 потреб людини:
І. Фізіологічні проблеми:
1. Дихання.
2. Харчування.
3. Фізіологічні виділення.
4. Рухова активність.
5. Сон і відпочинок.
ІІ. Потреби в безпеці:
6. Здатність вдягатися і роздягатися.
7. Температура тіла та її регулювання.
8. Здатність підтримувати особисту гігієну.
9. Здатність забезпечити безпеку життя.
ІІІ. Соціальні потреби:
10. Спілкування.
11. Дотримуватися звичаїв та обрядів згідно з віросповіданням.
|
Сайт
