Роль соціальних факторів у збереженні здоров’я молодої сім’ї

Сторінка 1

Соціальні фактори (рівень матеріального доходу, забруднення довкілля, безробіття, спосіб життя, шкідливі звички, харчування) відіграють значну роль у збереженні здоров’я сім’ї. Від їх вирішення залежить успіх заходів по боротьбі з факторами ризику (захворювання серцево-судинної, дихальної та травної систем), а також зменшення рівня негативного впливу навколишнього середовища, забезпечення раціонального харчування, відповідних житлових умов, оздоровлення членів сім’ї [1,2,3].

Посилення уваги до стану здоров’я сім’ї як осередка відтворення населення і робочої сили викликано демографічною кризою, яка зумовлює появу негативних тенденцій у державі, до яких у першу чергу відносяться старіння населення та зменшення середньої очікуваної тривалості життя при народженні. Від початку 95-х років середня очікувана тривалість життя при народженні у цілому серед населення України знизилась на два роки і склала у 2000 році 67 років (у чоловіків 62,2 роки, у жінок – 73,4 роки) [4,5].

Здоров’я сім’ї та народжуваність визначається сукупністю загальних і конкретних умов життя, рівня заробітку і доходів, житлових умов. Рівень матеріального доходу як фактор ризику розвитку недуг має вагоме значення. Наприклад, у хворих хронічним бронхітом у половині випадків виявився низький та середній матеріальний дохід і лише 3,8% сімей оцінили свій дохід як високий. У хворих бронхіальною астмою 47,3% сімей мали низький матеріальний дохід, 50% сімей – середній, 2,6% - високий. Житлові умови хворі хронічним бронхітом оцінили як добрі у 46% випадків, задовільні – 23%, при бронхіальній астмі ці показники становили як добрі 36,8%, задовільні – 26,3%.

Рівень матеріального забезпечення сімей і харчування суттєво позна­чається на здоров'ї і вихованні дітей. За оцінками батьків у 40% сімей здоров'я дітей незадовільне чи погане; задовільним його вважають частіше сільські жи­телі - майже кожна друга сім'я, у міських жителів - кожна третя. Оцінка здо­ров'я дітей як "задовільне" стосується кожної другої міської сім'ї і понад 80% сільських, у разі коли коштів вистачає на все. Більше половини сімей (понад 60%) мають здорових дітей за доброго чи нормального харчування; у 58% міських і 71% сільських сімей із обмеженим набором продуктів здоров'я дітей оцінюється як "погане".

Здоров'я дітей і генеративна функція жінок залежать також від харчування у період вагітності. За даними обстеження майже кожна друга вагітна жінка вживає недостатньо чи майже не вживає м'яса, риби, овочів, фруктів, соків і інших продуктів. За самооцінками молодих сімей коштів вистачає тільки на їжу - у кожній другій сім'ї (понад 46%). Лише 10% сімей оцінює харчування як "добре" і збалансоване за набором продуктів; понад 40% - як "нормальне але скромне"; 25% вважає набір продуктів об­меженим і недостатнім.

На здоров’я сім’ї значний вплив (50-55%) має спосіб життя, який у свою чергу залежить від матеріальних умов. Так, спортивні секції та різні гуртки відвідують діти відповідно 4,5% та 1,6% сімей.

Однією з складових незадовільного стану здоров'я сім’ї є забруднення довкілля. Проживання дітей у мікрорайонах, прилеглих до великих промислових підприємств, порівняно з відносно чистими районами, підвищує ризик формування хронічної патології та виникнення частих гострих захворювань у 1,5 рази.

Одним із соціальних факторів, який збільшується є безробіття. Так в 1999 році кількість зареєстрованих безробітних по Україні становила 1003,2 тис. Неблагополучне становище в соціальній сфері викликає емоційне та стресове перенапруження людини, яке має істотне значення для розвитку серцево-судинних захворювань.

Висновки 1. Статистичні дані свідчать про зв’язок стану здоров’я сім’ї та її соціально-економічних та демографічних характеристик. Отже, результати проведеного аналізу статистичних даних свідчать про гострі соціальні проблеми молодих сімей та їх великий вплив на здоров’я.

2. Рівень середньодушового грошового доходу є диференційований і залежить від демографічного виду сім'ї. У найбільш скрутному становищі перебувають багатодітні (з 3-ма і більше дітьми) і неповні сім'ї, у яких дітей виховує один із батьків, переважно мати. Серед таких сімей за межею малозабезпеченості знаходяться 95%, на що вказують інші автори [1].