Профілактика дифтерії

Провідну роль у боротьбі з дифтерією відіграє активна імунізація. З цією метою застосовують адсорбовану коклюшно-дифтерійно-правцєву (АКДП) вакцину і адсорбований дифтерійно-правцевий (АДП) анатоксин, дифтерійно-правцевий анатоксин із зменшеним вмістом обох антигенів (АДП-М), дифтерійний анатоксин із зменшеним вмістом антигена (АД-М).

Останнім часом впроваджена схема профілактичних щеплень, яка розрахована на забезпечення захисту практично всього населення. Профілактичну імунізацію АКДП-вакциною здійснюють тримісячного віку тричі з інтервалом 45 днів (по 0,5 мл внутрішньом'язово). Першу ревакцинацію проводять через 1,5—2 роки одноразово (0,5 мл), а подальші ревакцинації—одноразово АДП-анатоксином (0,5 мл) в 6, 11 і 14—15 років. В наслідок того що дифтерія «подорослішала», схема активної імунізації передбачає ревакцинацію дорослих кожні наступні десять років ($ 36, 46 і 56 років) АДП-М-анатоксином (0,5 мл) одноразово.

АДП-анатоксин застосовують у дітей з протипоказаннями до введення АКДП-вакцини або у перехворілих на коклюш. АДП-М-токсин використовують у випадках протипоказань до наведених препаратів, а також з метою вікової ревакцинації дітей, підлітків і дорослих. Вакцинація АДП-М-анатоксином складається з двох ін'єкцій по 0,5 мл з проміжком у 45 днів. АД-М-анатоксин застосовують при вакцинації осіб, у яких виявлений негативний результат у РПГА з дифтерійним діагностикумом і позитивний ––правцевим.

Епідеміологічна ефективність вакцинації залежить не тільки якості препаратів. Охоплення щепленнями 95 % сприйнятливого даної інфекції населення гарантує максимальний успіх.

Засобами запобігання поширенню дифтерії є раннє виявлення, ізоляція та лікування хворих і носіїв токсигенних коринебактерій. Після ізоляції проводять заключну дезинфекцію. Нагляд за осередком інфекції здійснюють протягом 7 днів з обов'язковим бактеріологічним дослідженням слизу з носа у всіх осіб, що мали контакт із хворими. Особам, які протягом 10 останніх років не робили щеплення, проводять імунізацію АД-М- або АДП-М-анатоксином; у решти, віком 3—16 років, екстрене визначають ступінь напруженості антитоксичного імунітету. Усіх неімунних осіб (з титром в РПГА меншим за 0,03 МО/мл) негайно прищеплюють.

Для повного виявлення хворих на дифтерію, особливо зі стертими формами, проводять активний нагляд за хворими на ангіни (не менш як 3 дні від початку хвороби) з обов'язковим бактеріологічним дослідженням на коринебактерії дифтерії. Висів токсигенних паличок дифтерії у хворого на ангіну — пряма підстава для становлення в нього діагнозу дифтерії. Виникнення характерних ускладнень (міокардит, нефроз, парез м'якого піднебіння, полірадикулоневрит) у хворих, що перехворіли на ангіну, є підставою для ретроспективної діагностики дифтерії.