Механізми травми

Сторінка 1

Характер травми, її перебіг, ступінь тяжкості залежать від багать­ох чинників і особливостей травмів-ного чинника, зокрема, маси і фор­ми предмета, що ним завдали трав­му, механізму дії, швидкості, з якою він рухається, і кута прикладання сили, площі дотику та часу дії, особ­ливостей тканин організму, умов зов­нішнього середовища тощо. Ме­ханізм дії травмівного агента на організм може проявлятись у формі стискання тіла, органа чи тканин його, згинання тіла чи органа за межі його природної рухомості, роз­тягування чи скручування окремого органа або частини тіла. Значна кількість травм виникає внаслідок по­єднання перелічених механізмів дії, як це буває під час удару важким предметом, що рухається, або у разі падіння з висоти тощо.

Пошкоджуючий ефект механічно­го агента залежить від сили, його кіне­тичної енергії, яка визначається його масою та швидкістю руху, форми та поверхні (тупа чи гостра), площі до­тику, напрямку сили, а також особ­ливостей тканин і всього організму. Протидія тканин пошкодженню зале­жить від еластичності (пружності), розтяжності та їх механічної міцності, а ці якості визначаються структурою тканин.

Гострі, а також важкі тупі предме­ти з малою площею зіткнення з ткани­нами за значної кінетичної енергії спри­чиняють звичайно відкриті пошкоджен­ня, тобто рани різного характеру (різані, забиті тощо), що проникають у порожнини або не проникають, але супроводжуються пошкодженням внутрішніх органів. Особливо тяжкі відкриті травми бувають у разі розтягу­вання та попадання в рухомі частини машини (трансмісії, маховики, колеса тощо) рук, ніг чи волосся. Такі трав­ми супроводжуються відривами дис­тальних частин кінцівок (іноді всієї руки), скальпуванням черепа.

Тупі предмети з великою площею спричинюють закриті пошкодження, тобто без порушення цілості шкіри (тупа травма). Так, стиснення тіла між двома машинами чи машиною і стінкою, особливо під час вдиху, зу­мовлює пошкодження грудної клітки, травматичну асфіксію, яка призводить до розладу кровообігу у верхній ділянці грудей і голові (застій кровлі у венах з розривом малих судин шкіри, слизо­вих оболонок верхніх дихальних шляхів та кон'юнктиви, гіпоксія мозку) та порушення функції дихання (різке зни­ження тиску в легенях з розривом чис­ленних альвеол). Що важчий тупий предмет та більша швидкість його руху, то тяжче ушкодження. Травму­ються насамперед тканини, що не здатні протидіяти деформації, з малою еластичністю та механічною міцністю. Це підшкірна основа, малого калібру судини, м'язи, паренхіматозні, по­рожнисті органи. Внутрішні органи, що містять багато рідини, під час уда­ру чи стискання легко розриваються. З цієї причини тупі удари по тулубу (ка­менем, дошкою, кулаком тощо) не­рідко спричинюють закриті пошкод­ження внутрішніх органів — селезін­ки, печінки, нирок, переповнених тонкої кишки чи сечового міхура. Травмі цих органів сприяє гальмуван­ня захисних рефлексів (відсутність ско­рочення м'язів черевної стінки), що буває у стані сп'яніння чи в разі от­руєння іншими речовинами.

Тупі пошкодження виникають у разі падіння тіла на тверду поверхню або під час руху з величезним при­скоренням, як це буває в аеронаві­гації та космонавтиці. Тіло, що ру­хається з великою швидкістю, зазнає травми у разі як позитивного прямо­лінійного та радіального прискорен­ня, так і, особливо, негативного (протилежного), яке виникає в мо­мент зіткнення тіла людини з нерухо­мою перешкодою. Так, у разі падін­ня з висоти, а також лобового зітк­нення автомобілів, що їдуть з вели­кою швидкістю (чи автомобіля з іншою перешкодою, наприклад, сті­ною), виникають травми не тільки у ділянці контакту тіла з травмівним чинником, а й на певній відстані: у разі падіння на ноги чи сідницю по­ряд із переломом кісток ніг спостері­гається перелом основи черепа чи хре­бетного стовпа; контузія мозку на про­тилежному забиттю черепа боці; пе­релом шийного відділу хребетного сто­впа внаслідок відкидання назад голо­ви водія чи пасажира автомобіля під час зіткнення його з перешкодою. Травми, пов'язані з дією великого прискорення, називаються целера-ційними (від лат. celer — швидкий). Вони виникають за раптової зупинки тіла або його частини під час удару через те, що інші органи або, зокре­ма, вміст порожнини черепа чи че­ревної порожнини, або частини тіла, що лежить вище від органів, які зіткнулися з перешкодою, продовжу­ють рухатися. В аеронавігації та кос­монавтиці, де діють різні за напрям­ком прискорення (прямолінійні — по­перекові, радіальні — краніо-кау-дальні), що призводять до величезних перевантажень, умови для виникнен­ня цього типу макро- та мікрострук-турних травм (струси, порушення кро­вообігу, мікровиливи тощо) створю­ються дуже часто.