|
Сторінка 1
План.
1. Вступ.
2. Мета роботи.
3. Постановка проблеми.
4. Аналіз проблеми.
5. Пропозиції до розв’язання проблеми.
6. Обгрунтування пропозицій та вибір альтернатив.
7. Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями.
8. Необхідні умови та ресурси.
9. Висновки.
Перехід до ринкової економіки, на шлях якого вже стала Україна, неможливий без забезпечення конкурентноспроможності продукції (товарів, послуг) її підприємств, причому це стосується умов як зовнішнього, так і внутрішнього ринків, коли одна з найвагоміших ознак – конкуренція, нарешті, стане його невід’ємною складовою.
Традиційно конкурентноспроможність трактується як зумовлене економічними, соціальними і політичними факторами стійке становище країни або товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках. В умовах відкритої економіки вона також може бути визначена як здатність країни протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку і ринках “третіх країн”. Для оцінки конкурентноспроможності національної економіки доцільно використовувати різні підходи:
· ресурсний (технології, наявність капіталу для внутрішнього і зовнішнього інвестування, чисельність і кваліфікація людських ресурсів, наділеність природними ресурсами);
· факторний (моніторинг змін позицій країни на міжнародних ринках у залежності від рівня розвитку національної економіки, що характеризується реальним використанням факторів економічного зростання);
· рейтинговий (інтегральне відображення стану економіки за тією чи іншою системою показників).
Слід зазначити, що у більшості досліджень на всіх рівнях аналізу виділяють цінову і структурну (загальну) конкурентноспроможність. На макрорівні структура конкурентноспроможності системно відображає виробничо – технологічний та експортний потенціал країни (коли конкурують не ціни, а умови виробництва). У цілому конкурентноспроможною слід вважати економіку, яка у своєму розвитку забезпечує: 1) підтримку зростаючих життєвих стандартів; 2) досягнення (збереження) таких позицій у світовій економіці, коли національні товари та послуги успішно реалізуються на міжнародних ринках. Як показує світовий досвід, усталеної конкурентноспроможності досягають країни, що можуть оптимально реалізовувати свої національні переваги, орієнтуючись на постійне підвищення продуктивності праці.
Метою даної роботи є огляд ринку медичної техніки, аналіз проблеми, що полягає у недостатньому розвитку медицини в Україні, а також пропозиції щодо розв’язання даної задачі (необхідні ресурси та умови).
Ринок України на сьогоднішній день характеризується наступними особливостями:
· Відсутністю засобів у лікувальних установах для закупівлі нового та обслуговування старого обладнання,
· На ринку переважають пропозиції з доставки дешевої, неякісної , застарілої, знятої з виробництва техніки,
· На виділені гроші закуповується техніка без урахування думки по її оптимальному та ефективному використанню,
· Модернізація здійснюється дуже слабко, а ремонти виконуються за методом «латання дір».
Усе вищеперераховане призводить до перевищення витрат на закупівлю, прискорює зношування та вихід з експлуатації існуючого обладнання.
Проблемами медицини в Україні на сьогоднішній день є:
Ø Недостатня кількість вітчизняних підприємств та фірм, що виробляють медичну техніку, медикаменти тощо, що б відповідали світовим стандартам,
Ø Відсутність коштів для закупівлі достатньої кількості обладнання для оснащення лікарень та медичних центрів,
Ø Недостатнє фінансування медицини. Хоча В Україні достатня кількість медичних інститутів та лікарень (є навіть в обласних центрах), проте внутрішня забезпеченність медикаментами та устаткування залишають бажати кращого. Вони мають застарілу техніку, що не відповідає потребам хворих, не мають ліків та необхідного оснащення, тому щоб пройти курс лікування, провести операцію чи просто сходити на елементарну процедуру (а це стосується насамперед провінцій), треба приносити все потрібне з собою.
|
Сайт
