Рівень захворюваності на вірусний гепатит А по Косовському району за 10-ть останніх років

Сторінка 2

В групі епідемічних вірусних гепатитів розрізняють три окремих форми: 1) епідемічна жовтуха – хвороба Боткіна, тобто вірусний епідемічний гепатит; 2) сироватний гепатит, який передається при парентеральному введенні крові, плазми, сироватки людини;

3) склеризуючий гепатит. По тяжкості протікання є 3 форми хвороби: легкої, середньої важкості і тяжкої.

Епідеміологія. Епідемічний гепатит характеризується високою географічною розповсюджуваністю, тобто “він не знає географічних меж”. Багато дослідників вважають, що сучасне широке розповсюдження на карті світу епідемічного гепатиту являється одним із наслідків ІІ-ї світової війни.

Встановлено, що вірус епідемічного гепатиту знаходиться в крові, виділяється з організму хворих з фекаліями, а інколи з сечею. Зараження інших осіб може відбуватися внаслідок стійкості вірусу, забруднених предметів щоденного вжитку, через мух, а особливо при вживанні в їжу заражених продуктів і води. Таким чином виділяють водні, харчові, контактно-побутові та змішані спалахи гепатиту.

Вірусний гепатит може зустрічатися в любому віці, незалежно від статі. Сприйнятливість людського організму з перших років життя до вірусу епідемічного гепатиту досить значна.

Особи, які перенесли хворобу Боткіна, набувають стійкий, специфічний імунітет, хоча можливість повторних захворювань повністю не виключено.

Відомості про летальність при інфекційному гепатиті різні; всі автори сходяться на тому, що в більшості випадків хвороба не призводить до смертельного кінця, але в окремих випадках, можливі важкі форми і ускладнення, які супроводжуються смертю.

В середньому летальність при хворобі Боткіна складає 0,1-0,2%.

Патогенез. Збудник може потрапляти в організм двома шляхами: через рот і парентерально. Через рот збудник заноситься з зараженою водою, їжею і іншими забрудненими об’єктами, включаючи пряме занесення вірусу з інфікованих пальців, рук. Дальше вірус з порожнини рота разом з їжею, водою і слиною потрапляє в шлунок. В шлунку під дією соляної кислоти і шлункового соку, збудник зазнає змін але остаточно не гине. Через шлунково-кишковий тракт збудник потрапляє в ендотелій тонкої кишки, тут розмножується і потім з лімфовузлів гематогенно потрапляє у печінку. В печінці потрапляє у гепатоцити, ушкоджує їх. Потім з жовчю потрапляє у кишечник і згодом виділяється з фекаліями.

При хронічній формі з рецидивами і загостреннями характерне поєднання дифузного ураження паренхіми і строми печінки з послідуючим розвитком цирротичних змін, а також утворенням можливих синдромів – гепатоліенального, гепатоцеребрального і ін.

При вірусному гепатиті, крім печінки зміни відмічаються в селезінці, нирках, частково в серцевій області і в клітинах центральної нервової системи. При гострій жовтій дистрофії печінки розміри органа різко зменшуються, також можливий поширений некроз печінкових клітин з послідуючим їх розпадом і розсмоктуванням. До інших змін при епідемічному гепатиті також можна віднести можливі гострі некрози в підшлунковій залозі, зміни в гліозних і ганліозних клітинах кори головного мозку, підкіркових вузлів, мозочка.

Клініка. Інкубаційний період при пероральному зараженні може коливатися від 14 до 50 діб.

Клінічна характеристика продромального періоду являється особливо важливою, оскільки в цей час інфікована людина, як правило, залишається в крузі своїх обов’язків і за медичною допомогою ще не звертається. Тому що в цей початковий період ні один із багато численних симптомів не дає чіткої клінічної картини хвороби Боткіна. Температура може залишатися в нормі, а в іншому випадку підвищується до субфебрильної. Із суб’єктивних скарг найбільш частою є диспепсичний комплекс, який включає в себе зниження і навіть втрату апетиту, тошноту, рідше рвоту, метеоризм, схильність до закрепів або навпаки проносів. З усім цим нерідко поєднується загальна слабість, в’ялість, дратівливість, можливі артралгії, ангіни, псевдо грипозний варіант. Через 3-7 днів відповідно збільшенню печінки і селезінки хворі скаржаться на відчуття важкості, незручності, чи на тупий давлячий біль, особливо в верхній частині живота справа, добовий діурез починає звужуватися, у сечі збільшується вміст білків, жовтявих пігментів, в осаді – підвищена кількість лейкоцитів, а інколи еритроцитів. До кінця продромального періоду, який може розтягуватися до 2 тижнів і більше, підвищується білірубінемія.