|
Сторінка 2 3. Посилення зацікавленості роботодавців у турботі про збереження здоров'я своїх працівників шляхом встановлення економічних стимулів щодо коштів, які направлятимуться підприємствами на ДМС;
4. Законодавче врегулювання питання щодо можливості юридичними особами (роботодавцями) включення витрат на сплату страхових платежів за договорами ДМС своїх працівників до складу собівартості продукції;
5. Підвищення надійності страхових організацій, що працюватимуть у системі ДМС, шляхом встановлення вимог до їхнього ліцензування відповідно до чітко встановлених критеріїв;
6. Забезпечення надходження коштів у систему ДМС, підвищення зацікавленості медичних установ, роботодавців і громадян шляхом створення уніфікованої оптимальної системи класифікації та ціноутворення на медичні послуги;
7. Забезпечення контролю за використанням єдиних стандартів усіма медичними установами, що працюють у системі ДМС, незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості та організаційно-правової форми.
Вищенаведена система заходів, спрямованих на реалізацію Концепції розвитку ДМС в Україні, дозволить:
- створити умови для найбільш повного задоволення потреб населення в одержанні доступної і високоякісної медичної допомоги;
- суттєво зменшити навантаження на державний та місцеві бюджети;
- зменшити долю тіньової медицини в системі медичного забезпечення;
- уникнути необґрунтованих витрат, викликаних наданням зайвих медичних послуг з метою одержання додаткового прибутку;
- підвищити фінансовий стан працівників медичних установ.
Сьогоднішній стан справ охорони здоров'я потребує реформування, відпрацювання та впровадження ефективних програм, які б враховували інтереси всіх зацікавлених сторін та забезпечили:
- достатнє фінансування закладів охорони здоров'я;
- гідну матеріальну винагороду медичних працівників;
- достатній обсяг медичних послуг та на гідному рівні всім громадянам України.
Президентом України визначено завдання законодавчій та виконавчій владі, що викладено в Посланні Президента України до Верховної Ради України: «Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки», в частині керованого розвитку платних медичних послуг та багатоканальності фінансування охорони здоров'я.
Протягом останніх років вже проводиться робота в цьому напрямку з боку громадських організацій, страхових компаній та самих медиків, яка з громадської ініціативи перейшла в площину державної політики.
Певні практичні напрацювання в пошуку засобів вирішення проблеми дефіциту фінансування медичних закладів та неспроможності громадян сплачувати кошти за лікування, отримані в багатьох регіонах. Створені і діють так звані «Лікарняні каси», які частково вирішують проблему, але не відповідають законодавчо-правовим вимогам, не мають економічного підґрунтя діяльності та не захищають юридичні права як медиків так і їх пацієнтів.
Перевага страхової медицини полягає в її прогнозованості: кожен громадянин вкладає невеликі суми коштів у медичну страховку для того, щоб бути впевненим, що при хворобі всі або переважна більшість медичних витрат будуть оплачені. Медичне страхування дає можливість контролювати свій бюджет, тому що завдяки йому більше, ніж вартість страховки, на медицину за рік не витратиш.
Доцільність медичного страхування полягає в наступному:
1. Програми медичного страхування дозволять підприємству делегувати безпосередньо страховій компанії реалізацію цілого ряду питань, які стосуються соціального захисту своїх робітників, що пов'язані з їх захворюваннями та нещасними випадками. Подібна «спеціалізація» питань організації виробничих та соціальних процесів на підприємстві приводить до мінімального відволікання керівництва на їх рішення, при повному контролі та впливу безпосередньо на реалізацію даних питань через механізм страхування.
2. Соціальний аспект, який також можна враховувати, полягає в тому, що медичне страхування сприймається робітниками як додаткова соціальне благо та перевага роботи на конкретному підприємстві.
|
Сайт
