Сторінка 3 Для діагностики тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок, окрім фізичного дослідження, використовують як неінвазивні методи, зокрема допле-рівську ехографію, так і особливо флебографію, яка вважається діагностичним стандартом при цій патології. Флебографія дозволяє визначити не тільки рівень (поширення) тромбозу, але й виявити можливу емболізацію, тобто наявність відриву фрагментів тромба та винесення їх кровотоком проксимальніше (в порожнинну вену). Наявність феномену емболізації є показанням для проведення оперативної профілактики емболії легеневої артерії шляхом уведення фільтра в нижню порожнисту вену або зовнішнього звуження останньої.
Тромбоз інших магістральних вен організму буває значно рідше від тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок і спостерігається переважно в підключичній та аксилярній венах. Тромбоз цих вен виникає внаслідок травматизації її проксимального відділу в реберно-підключичному проміжку (В.Г.Савельєв, Є.Г.Яблоков, 1982) і відомий як синдром Peget—Schroettera.
Останнім часом тромбоз підключичної вени почастішав унаслідок широкого
застосування катетеризації її з лікувальними цілями, зокрема для проведення інтенсивної та реанімаційної терапії.
З інших поверхневих вен особливо часто уражуються тромбозом (інфекційним) патологічне розширені гемороїдальні вени, які іноді некротизують-ся у разі випадання внутрішніх тромбо-ваних гемороїдальних "вузлів" через анальний отвір і стискання їх у ньому.
Тромбоз (флеботромбоз) анатоміч-но не змінених вен, переважно поверхневих, рідше глибоких, часто буває у хворих зі злоякісними пухлинами внутрішніх органів.
Тромбозу сприяють, крім анатомічних змін вен, інфекція та злоякісні пухлини, похилий вік, ожиріння, поліцитемія, а у молодому віці — неконтрольоване використання контрацептивних естрогенів.
|