|
Сторінка 5 В основі діяльності нервової системи лежать процеси збудження і гальмування. При збудженні здійснюються рефлекторні реакції, а при гальмуванні – вони припиняються. За допомогою гальмування людина позбувається рефлексів, що втратили пристосувальне значення, навчається розрізняти подібні подразники, серце пристосовується до змін умов навколишнього середовища.
Збудження і гальмування можуть розширюватися або концентруватися у певних нервових центрах. Ці процеси забезпечують координацію роботи нервових центрів, є основою таких психічних якостей, як увага та риси характеру – воля, витримка.
Рефлекс – це причинно обумовлена реакція організму на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища, здійснюється за допомогою ц.н.с. у відповідь на подразнення рецепторів.
За характером поділяються: рухові, секреторні, серцево-судинні, дихальні, обмінні .
За біологічним значенням: орієнтувальні, захисні, травні, статеві, локомоторні . У основі будь-якого рефлексу лежить рефлекторна дуга.
Елементарна (двонейронна) рефлекторна дуга складається з 2 нейронів – доцентрового (чутливого) і відцентрового (рухового).
Рефлекси поділяються:
1) безумовні (природжені);
2) умовні (набуті)
3) розумова діяльність.
Умовні рефлекси дають змогу людині пристосувати свою поведінку відповідно до змін зовнішнього середовища. Утворюються умовні рефлекси на базі безумовних. Основою механізму утворення умовних рефлексів є становлення тимчасових нервових зв'язків у корі великого мозку між нервовими центрами безумовного рефлексу й умовного подразника.
|
Сайт
