|
Сторінка 2 Досконале ж вивчення цієї хвороби, з’ясування її причини відбулося наприкінці минулого століття, коли бурхливими темпами почала розвиватися мікробіологія . У 1884 р. німецький вчений А. Ніколайєф розпізнав збудник правця. На кілька років пізніше японський учений. С. Кітазо збудник правця виділив у чистій культурі, що дало змогу вивчати його властивості. Виявилося дуже цікаві явища. Найголовніше ж, що збудник правця може самостійно існувати в природі, розмножуючись у грунті.
Дослідження показали, що в Україні найзабрудненіші цим збудником щільні, багаті на гумус грунти південних областей. Там він був виділений більше, ніж у 80% зразків землі. У північних областях, особливо поліських районах, де переважно піщані, бідні на гумус грунти, збудник виявився у 20% досліджених зразків землі. Найзабрудененіша цим збудником земля на тваринницьких фермах, пасовиськах, угноєних городах.
Річ у тому, що травоїдні тварини виділяють йод з фекаліями, майже в 90% досліджуваних зразків випорожнень була виявлена правцева паличка, у людей значно менше – у 20-30%. До організму тварин збудник правця потрапляє разом із забрудненими цим мікробом кормами (трава, сіно); до організму людини – з овочами та фруктами. Перебування збудника правця у травній системі тварин і людини не завдає їм шкоди. Надійно захищає непошкоджена слизова оболонка. Крім того, правцевий токсин руйнується під впливом травних ферментів. Хвороба вражає, коли забруднена спорами правця земля потрапить на пошкоджену шкіру або слизові оболонки. За даними багатьох дослідників під час минулих війн, коли не було щеплень проти правця, на кожну 100 поранених захворювало 12-15 осіб, з них майже 80% вмирали. Збудник розмножується у безкисневих умовах. Тому найбезпечніші глибокі поранення з розтрощуванням і омертвінням тканини, опіки, відморожування. Потрапивши до рани, спори починають розмножуватися утворювати токсин, який і зумовлює захворювання. Інкубаційний період, тобто час від моменту зараження до перши клінічних ознак, триває від 5 до 14 діб. Перші ознаки починаються із спазму жуйних м’язів і судом м’язів обличчя, загального нездужання, ниючих болей у рані, підвищеної загальної дратливості хворого. Далі клінічні симптоми наростають. Спазм м’язів обличчя зумовлює характерний погляд хворого, так звану сардонічну усмішку. Потім приєднуються судоми м’язів тулуба до кінцівок. Тіло хворого дугоподібно згинається. Обличчя ???, спітніле, усміхнене і водночас плачуче, тіло б’ється у судомах. Хто бодай раз спостерігав цю страшну картину, ніколи її не забуде. Хворі, які одужали, з жахом згадують страшні болі м’язів, які вони відчували під час хвороби. Краще митися, ніж стали лисим
Скільки вошей було у стародавніх народів, що навіть у міфах згадують цих паразитів! Вони урахували всі шари суспільства. Щороку в сезон дитячих таборів у батьків починає боліти серце від того, що їхні діти повертаються з повними головами непроханих гостей.
Ці паразити розміром від 1 до 5 мм живуть приблизно місяць, щодня відкладаючи яйця (гниди), прикріпляючи їх до волосся або до ворсинок тканин. Всього одна воша встигає відкласти від 100 до 300 яєць. Оскільки існує три види вошей – одягові, головні і лобкові.
Ці маленькі паразити кусають людину, ссуть кров і виділяють слину, що подразнює шкіру. Звідси свербіж і розчухування. А це все небезпечно, бо сприяє виникненню шкідливих хвороб (дерматиту, екземи, гнійничків). Крім того, воші переносять на собі збудників хвороб (висипка, окопна хвороба).
Щоб запобігти таким жахливим випадкам потрібно щоденний догляд за собою. Купання, розчісування, стрижка, прання, прасування. Використана література
1. Журнал “Здоров’я” 2000 р.
|
Сайт
