Кір як гостра інфекційна хвороба

Сторінка 1

Кір – надзвичайно контагіозна гостра інфекційна хвороба, переважно дитячого віку, яка характеризується інтоксикацією, підвищенням температури тіла, катаром слизових оболонок дихальних шляхів та кон¢юктив, наступною появою плямисто пальпульозного висипу, що покриває шкіру хворого.

Актуальність – кір поширений повсюдно. Легкість перенесення збудника і відсутність специфічного імунітету у дітей є передумовами їх інфікування та захворювання вже у перші роки життя. Разом з тим, у зв¢язку з плановою активною імунізацією проти кору захворювання вже у перші роки життя. Разом з тим, у зв¢язку з плановою активною імунізацією проти кору рівень захворюваності суттєво знизився. Тепер частіше хворіють діти старшого віку і дорослі.

Актуальність підтверджується ще й небезпечними ускладненнями цієї інфекції, зокрема частим виникненням пневмонії і можливим ураженням ЦНС з розвитком енцефаліту, що може закінчуватися летально або зумовити у дитини відставання у розумовому розвитку.

Етіологія – збудником є вірус, який належить до роду Morbilivirus. Фільтруюча природа збудника кору була доведена у 1911 році, впеше сам вірус був виділений у 1954 році. Вірус кору відноситься до великих мікровірусів, має нерівну сферичну форму, в середин міститься РНК, назовні ліпопротеїнова оболонка. Вірус має складну антигенну структуру. Збудник не стійкий в умовах зовнішнього середовища, чутливий до УФ опромінення видимого світла. При денному світлі вірус краплинах слини гине за 30 хв. Не переносить висушування, термолабільний при кімнатній температурі гине через кілька годин, інактивується дезрозчинами, стійкий до антибіотиків.

Механізм передачі - повітряно-крапельний. Вірус у великій кількості попадає у середовище з краплями слизу підчас кашлю, розмови. Він розповсюджується на великі відстані. Через предмети догляду, іграшки збудник не передається. Воротами проникнення вірусу в середину в організм є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. В епітелії вірус фіксується, розповсюджується у підслизову оболонку і регіонарні лімфатичні вузли, де вірус розмножується і проникає в кров, виключаючи першу вірусемію.

Прояви епідеміологічного процесу. Важливою особливістю кору є висока швидкість і легкість поширення інфекції. Неімунні люди при спілкуванні з хворим захворіють майже у 100% випадків.

Як уже зазначалося, хворіють переважно діти. Трапляються випадки природженого кору, коли мати хворіє на кір при вагітності. У зв¢язку з вакцинацією діти дошкільного віку хворіють рідше, ніж школярі і підлітки, у яких дещо знижується після вакцінальний імунітет. Материнський імунітет захищає дитину протягом 6 міс. Після народження.

Для кору властива осінньо-зимова сезонність. Для захворюваності характерна періодичність, тобто її підйоми і спади через кожні 2-3 роки, що пов’язано з накопиченням сприйнятливого контингенту.

У період найбільш активного збудника діагностувати кір важко. Коли ж діагноз не викликає сумнівів (період висипань), виділення вірусів різко зменшується і, відповідно, знижується небезпека зараження інших. Після перенесеного кору зберігається стійкий, довічний імунітет, повторні захворювання трапляються рідко.

Клініка. В клінічному перебігу кору виділяють такі періоди: інкубаційний, катаральний, період висипань те реконвалісценції.

Інкубаційний період становить 9-11 д. Він може тривати до 17 д., а при введенні контактним імуноглобуліну – до 21д. Початок хвороби гострий. Починаються симптоми поганого катарального періоду: підвищення температури до 38-390, головний біль, кашель, нежить. Кашель нестерпний. з¢¢являються світлобоязнь, сльозотеча. На 2-3д. на слизовій оболонці щік, губ та кон¢юнктиви виникають дрібні білуваті цятки з червоним обідком. Це плями Бєльстого – Філатова – Копліна патогномонічний для кору симптом. Одночасно на слизовій оболонці м¢якого та твердого піднебіння з¢являються червоні плями неправильної форми – корова енантема. Тривалість катаральноїного періоду 2-4д. перед висипанням температура знижується.