Ізофлуран (Isofluran)

Формуляр лікарських засобів / Анестезіологія та реаніматологія. Лікарські засоби / Засоби загальної анестезії (загальні анестетики) / Інгаляційні анестетики / Ізофлуран (Isofluran)

Фармакотерапевтична група: N01AB06 - засоби для інгаляційного наркозу
Основна фармакотерапевтична дія: швидко змінює рівень анестезії, швидко здійснюється введення і виведення з наркозу, виникає розслаблення м’язів, достатнє для проведення деяких внутрішньопорожнинних операцій.
Показання для застосування ЛЗ: для введення у наркоз та його підтримання; як седативний засіб для хворих із штучною вентиляцією легенів із збереженням седативного ефекту до 48 год.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: для забезпечення точного контролю концентрації слід застосовувати випарники, відкалібровані спеціально для ізофлурану; з віком значення мінімальної альвеолярної концентрації (МАК) ізофлурану зменшуються; у 25-річних людей МАК ізофлурану в кисні в середньому становить 1,28 %, у 40-річних – 1,15 %, а у 60-річних – 1,05 %, у новонароджених дітей МАК ізофлурану в кисні дорівнює 1,6 %, у дітей від 1 до 6 місяців – 1,87 %, а від 6 до 12 місяців – 1,80 %; препарати для премедикації необхідно підбирати для кожного пацієнта окремо, з урахуванням здатності ізофлурану пригнічувати дихання; питанням вибору є застосування антихолінергічних засобів; перед інгаляцією ізофлуранової суміші найчастіше вводять один з короткодіючих барбітуратів або інший в/в препарат для введення у наркоз; замість цього можна застосовувати суміш ізофлурану з киснем або з киснем і закисом азоту; введення у наркоз за допомогою ізофлурану рекомендується розпочинати із застосування концентрації 0,5 %; для забезпечення хірургічного рівня анестезії протягом 7 – 10 хв здебільшого достатньо концентрації від 1,5 % до 3,0 %; хірургічний рівень анестезії можна підтримувати за допомогою 1,0 - 2,5 % ізофлурану в суміші кисню та закису азоту; якщо ізофлуран вводиться тільки з киснем, то може знадобитися збільшення його концентрації на 0,5 - 1,0 %; у разі необхідності додаткового розслаблення м’язів можна застосовувати міорелаксант у невеликій дозі; за відсутності додаткових ускладнюючих факторів рівень АТ під час підтримки наркозу обернено пропорційний альвеолярній концентрації ізофлурану; при глибокому наркозі може відбуватися значне зниження АТ, і в такому разі для його підвищення необхідно дещо зменшити концентрацію ізофлурану при його вдиханні; для підтримки хірургічного рівня анестезії у дітей здебільшого потрібні більші концентрації ізофлурану; у людей похилого віку - потрібні менші концентрації ізофлурану; для підтримки седативного ефекту можна застосовувати 0,1 - 1,0 % ізофлурану в суміші повітря з киснем, точну дозу в таких випадках слід підбирати індивідуально, залежно від потреб пацієнта.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: пригнічення дихання, гіпотензія, аритмія; у післяопераційний період - тремтіння, нудота, блювання, непрохідність кишечнику; тимчасове збільшення кількості лейкоцитів, навіть за відсутності хірургічного стресу; посилення дії всіх міорелаксантів, при цьому найбільше цей ефект виявляється щодо недеполяризуючих міорелаксантів; збільшення концентрації ферментів печінки і у поодиноких випадках - фатальний некроз печінки; тимчасове підвищення тиску спинномозкової рідини, яке повністю усувається шляхом гіпервентиляції; при збільшенні глибини наркозу, вираженість гіпотензії та пригнічення дихання підвищується; у хворих, яким проводили кюретаж матки, - збільшення крововтрати порівняно із застосуванням галотану.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до цього препарату або яких-небудь галогенованих анестетиків; наявна або можлива генетична схильність до розвитку злоякісної гіпертермії.
Форми випуску ЛЗ: р-н для інгаляцій по 100 мл або по 250 мл у пляшках.

Торгова назва ЛЗ:
ІІ. Ізофлуран, Nicholas Piramal India Limited, Індія           
Форан, Abbott Laboratories Ltd, Великобританія